Глава 10.

Наступного ранку Макс приїхав до себе в офіс у дуже гарному настрої. Після вчорашнього вечора з Яною він почувався особливо бадьорим. Особливо після того, як вона сказала йому, що пішла від Олексія. Костя вже чекав боса у приймальні. Макс привітався із хлопцем та одразу ж запросив його у свій кабінет. Костя схопив планшет та увійшов слідом за босом, тримаючи в іншій руці чашку з кавою.

— Костя, чим ти збирався займатися зранку? — запитав Макс.

— Хотів підготувати договір для представників лікарні, — відповів хлопець.

— У мене до тебе буде прохання, — Макс весело подивився на нього. — А договором ти можеш зайнятися після обіду, зустріч лише завтра.

— Як скажете, Максиме Володимировичу, — кивнув Костя. — То яке у вас прохання?

— Ти не знаєш, скільки у нашому місті автосервісів?

— Я думаю, що багатенько, — Костя замислився. — У вас щось із машиною?

— Ні, не у мене, — похитав головою Макс. — У власниці кондитерської «Sweet Cake». Вона здала свою машину у ремонт, але не каже мені у який саме автосервіс.

— Вибачте, але навіщо вам знати, де власниця кондитерської «Sweet Cake» ремонтує своє авто? — здивувався Костя.

— Довго розповідати. Але я повинен знайти її машинку до обіду. Інакше Яна сама її забере.

— Я мало що зрозумів, — зізнався Костя. — Але я думаю, що мені не обов’язково розуміти все. Ви хочете якнайшвидше знайти автосервіс, у якому ремонтує свою машину власниця «Sweet Cake», вірно? 

— Я завжди цінував тебе за твій розум, Костя! — посміхнувся Макс, а потім взяв зі столу листок паперу та почав щось писати на ньому. — Я знаю номерний знак. Це старенька Skoda темно-червоного кольору. Мабуть, треба зателефонувати до всіх автосервісів та запитати, чи не залишала дівчина на ім’я Яна Вікторівна таку машину. Займешся цим? Я б зробив сам, але у мене зустріч через годину. Треба підготуватися.

— Звичайно! — Костя взяв з його рук папірець з номером. — То ви познайомилися з власницею «Sweet Cake»?  

— Так, пару тижнів тому. Їй зараз дуже потрібна допомога, але вона не бажає приймати її від мене. Сперечатися з нею я не буду, просто зроблю по-своєму. Не можу кинути її у такому становищі.

— Якщо машина старенька і належить власниці «Sweet Cake», то я б почав шукати з недорогих автосервісів поблизу кондитерської, — промовив Костя.

— Це слушна думка! — кивнув Макс. — Коли знайдеш її, скажи мені, добре? Але поспіши, часу мало.

— Я зараз же займуся цим!

— Дякую, Костя!

Хлопець знайшов автомобіль Яни досить швидко. Коли він прийшов до Макса повідомити про це, той дав йому свою банківську картку та сказав:

— Костя, я дуже дякую тобі за оперативність. Тепер ти поїдеш до того автосервісу та оплатиш ремонт моєю карткою. Скажи, що ти знайомий Яни Вікторівни та приїхав забрати її авто. Коли тобі віддадуть машину, віджени її до «Sweet Cake». Яна зазвичай приїздить у кондитерську вдень. Якщо її не буде там, то залиш ключі офіціантці. І передай для Яни Вікторівни привіт від мене, гаразд?

— Гаразд, Максиме Володимировичу, — кивнув головою Костя. — Я все зроблю.

— Дякую!

Костя поїхав до автосервісу. Майстер шалено зрадів його візиту, він вже й не очікував вибити з цієї клієнтки оплату за ремонт. Розрахувавшись з автосервісом карткою Макса, Костя забрав машину Яни та поїхав у кондитерську. Поставивши машину біля входу до «Sweet Cake», хлопець забрав ключі та пішов всередину. Офіціанткою сьогодні була Наташа. Костя запам’ятав її ще з минулого разу, коли був тут — висока темноволоса дівчина з сірими очима та широкою посмішкою, вона сподобалася йому. Хлопець підійшов до неї та промовив:

— Доброго дня! Підкажіть, будь ласка, Яна Вікторівна вже приїхала?

— Так. А навіщо вона вам? — з подивом запитала Наташа.

— Я мушу передати їй дещо важливе, — посміхнувся Костя.

— Гаразд, я зараз покличу її, — кивнула головою Наташа та пішла на кухню до Яни, яка саме давала Тані завдання, збираючись їхати в автосервіс за машиною. — Яно Вікторівно, до вас тут хлопець.

— Який хлопець? — Яна вийшла до прилавка з цікавістю поглянувши на Костю. — Доброго дня, ви шукали мене?

— Доброго дня, Яно Вікторівно! — посміхнувся їй хлопець. — Мене звати Костя. Я особистий помічник Максима Володимировича. Він попросив передати вам від нього привіт та ось це…

Костя обережно поклав на прилавок ключі від її машини, а потім вказав Яні на вулицю, де вже стояла її відремонтована Skoda. Дівчина не одразу знайшла, що відповісти. Наташа від здивування навіть трохи відкрила рота, а потім посміхнулася.

— Яно Вікторівно, Макс відремонтував вашу машину? — промовила дівчина.

— Я не казала йому, у який автосервіс відігнала своє авто, — Яна подивилася на Костю. — Як ви знайшли мою машину?

— Це було нескладно, — посміхнувся Костя. — Я свою місію виконав, мушу повертатися на роботу. Приємно було познайомитися.

— Чекайте, — зупинила його Яна. — Ви зараз поїдете до Макса?

— Так, мені потрібно повернутися до нього в офіс, — кивнув головою Костя.