Глава 9.

Яна дістала чашки збираючись варити каву. Макс зняв свою куртку та кинув її на стілець, а потім обійшов прилавок з вітриною та став у Яни за спиною.

— Яно, чому ти плакала? — знову тихо запитав він, підходячи до неї зовсім близько.

— Відвідувачам сюди не можна, — промовила Яна, схлипнувши, — Повернися за стіл, будь ласка.

— Не можу, — Макс лагідно поклав руки їй на плечі. — Якщо я піду, то ти потонеш у своїх сльозах. Я мушу тебе врятувати!

— У мене все гаразд, — спробувала заперечити Яна, відчуваючи, як по її щоках знову побігли сльози.

— Тебе хтось образив? Розкажи мені… Що таке?

Яна відчувала теплі руки Макса на своїх плечах та приємний аромат його парфумів. Вона раптом зрозуміла, що страшенно скучила за цим чоловіком, хоч вони з ним і були знайомі лише декілька днів. Доки Макс був поруч, Яні вдавалося не втрачати віри у свої сили. І зараз він знову поруч. І дівчина чітко зрозуміла, що Макс нікуди не піде, доки не з’ясує причину її сліз. Втративши залишки самоконтролю, Яна повернулася до нього та розридалася, притулившись обличчям до його плеча. А вже в наступну мить вона відчула, як Макс лагідно обійняв її обома руками, міцно притискаючи до себе. Які ж у нього теплі та міцні обійми! Яні захотілося назавжди залишитися з ним ось так, щоб він обіймав її та притискав до себе. 

Макс поклав долоню на золотаве волосся дівчини, намагаючись трохи заспокоїти її. Він не очікував побачити Яну в сльозах, але якщо у неї якась проблема, то він мусить їй допомогти. А ще Макс відчував, що страшенно скучив за нею. Йому так подобалося тримати Яну у обіймах і дуже хотілося зробити так, щоб вона ніколи більше не плакала.

— Ти знову вилила каву на когось із відвідувачів? — спробував пожартувати Макс, нахиляючись до неї.

— Ні, просто… — Яна ніяк не могла заспокоїтися. — Просто у мене стільки всього трапилося за останні дні… Я зовсім розгублена зараз і не знаю, що мені робити.

— Розкажи мені, я з радістю допоможу тобі! — прошепотів їй Макс. — Що трапилося?

— Мабуть, я закрию «Sweet Cake», — тихо промовила Яна, відсторонюючись від нього та витираючи руками сльози.

— Хм, цікаво... — Макс став похмурим та уважно подивився на неї. — Чому ти так вирішила?

— Кондитерська майже не приносить прибутку, — пояснила Яна. — Утримувати її далі стає нерентабельно.

— Дозволь запитати, це тебе твій хлопець підбив на таке рішення?

— Частково, але… Він мені більше не хлопець, — Яна схлипнула. — Ми з Олексієм розсталися декілька днів тому.

— То його звати Олексій? Отже, цей телепень так і не побачив, що ти надзвичайно талановитий кондитер? Ти правильно зробила, що пішла від нього.

— Взагалі то, це він мене кинув, — Яна опустила голову, а потім відійшла від Макса та налила собі склянку води, щоб остаточно заспокоїтися. — Він зізнався мені, що вже понад півроку потайки зустрічається з іншою жінкою.

— То цей Олексій ще й бабій! — вигукнув Макс. — Яночко, ти повинна радіти, що позбулася від нього! Не варто плакати через це!

— Я плакала не зовсім через це, — зізналася Яна, піднявши на нього свої очі. — Два тижні тому я віддала свою машину у ремонт. Тепер її відремонтували, але я не маю грошей, щоб розрахуватися з автосервісом. Розумієш… У мене були заощадження, але за порадою Олексія я поклала їх на депозит. А декілька днів тому я дізналася, що Олексій зняв всі гроші з мого рахунку, щоб купити собі нову машину. Він працює у банку, тому має змогу робити це.

— То він тебе ще й пограбував?! — очі Макса почали темніти від гніву. — Багато у тебе було на депозиті?

— Тисяч п’ять доларів, може трохи більше… Я впевнена, що Олексій поверне мені ці гроші, але йому потрібен на це час. Зараз я переїхала від нього, орендувала маленьку квартиру. Я боюся, що більше не зможу утримувати кондитерську.

— Телепень без смакових рецепторів, бабій, шахрай та ще й рідкісний мерзотник! — Макс несвідомо стиснув кулаки, він був дуже злий. — Він не лише переконав тебе у тому, що ти не здатна здійснити свою мрію. Він ще й використав зароблене тобою для власної потреби. Зраджував тобі декілька місяців. А потім вигнав тебе з дому, залишивши майже без грошей. Та йому треба шию скрутити за таке!

Слухаючи його слова, Яна знову ясно усвідомила своє становище та почала тихенько схлипувати. Макс помітив це, підійшов до дівчини та знову пригорнув її до себе.

— Не плач, я допоможу тобі з грошима, — промовив він.

— Я не візьму від тебе грошей, — твердо відповіла Яна, з насолодою вдихаючи аромат його парфумів. — І навіть не думай сперечатися зі мною про це! Я повинна сама дати собі раду.

— Яно, але ти не можеш закрити кондитерську! — Макс відсторонився від дівчини та подивився у її карі очі. — «Sweet Cake» це частинка тебе, твоя мрія. І я не дозволю тобі відмовитися від своєї мрії!

— Я багато думала стосовно цього, — Яна дивилася на нього, вперше відчуваючи, що не залишилася наодинці зі своїми проблемами. — У тебе є досвід ведення власної справи… Макс, що я роблю не так? У чому моя помилка?

— Я думаю, що тобі потрібно більше реклами, — Макс прибрав з обличчя дівчини золотавий локон, який вибився з її зачіски. — Якщо люди скуштують твої десерти, то купуватимуть їх постійно. Я впевнений, що ми з тобою зможемо щось придумати. Дай мені пару днів на це. Але навіть не думай закривати «Sweet Cake»!