Ми вже третій день не можемо знайти вихід з цього клятого Лабіринту фей. Алісі стає все гірше і гірше. Якщо так піде надалі і ми не виберемось звідси, то на одного Хранителя Зірки стане менше.
Василина намагається згадати закляття, яке б могло вилікувати нашу Алісу, але все надарма: тут не може чаклувати ніхто, окрім фей. Вперше відчуваю себе такою безпомічною.
Артур спробував просканувати лабіринт, проте його супер-крутий гаджет зламався в ту ж мить. У нас закінчується питна вода та їжа, хоча ми і намагаємось економити запаси. Ліса почала марити. Напевно, наша провидиця щось бачить і хоче нам про це якось сказати. Вона постійно повторює одне і те саме слово: "Асфодел". Василина говорить, що Верховна Королева Ліліан щось згадувала про цей Асфодел.
-- Народ, сюди! – крикнув Даня. Він не відходив від Аліси ні на крок.
-- Що трапилось? – ми обступили їх довкола.
-- Вона приходить до тями. І здається, хоче щось сказати, -- Данило повернув голову і глянув своїми небесно-голубими очима на нас.
-- Асфодел… Нам потрібно дістатись центру… Вихід там… -- з останніх сил прохрипіла Аліса. І тут мене осінило: дівчина мала на увазі Священний Асфодел! Ліліан дійсно казала нам про нього: "Розгадка криється у Священному Асфоделі Аріани. Ви знайдете те, що шукаєте в серці лабіринту, там сховане джерело життя нашої долини".
-- Я згадала! Я все зрозуміла! – мій голос пролунав аж занадто гучно.
-- А тепер поясни нам все, що ти зрозуміла.
-- І бажано зробити це якнайшвидше, інакше Аліса просто не встигне побачити свою Зірку.
-- Ми весь час шукали вихід з Лабіринту, -- я зробила невелику паузу, щоб зосередитися і впорядкувати хаотичний хід своїх думок. Через декілька секунд продовжила: -- Але це неможливо зробити, бо його тут просто не існує. Нам потрібно йти до його серцевини, в сам центр. Там і знаходиться те, що ми шукаємо. І Аліса відчула це, побачила в своїх видіннях, а отже Зірка знаходиться десь біля…
-- Асфоделу Аріани, -- проговорили ми всі одночасно…