Мінхо засміє

Всі мембери знаходились в одній кімнаті та грають у гру для стріму. Вони відігравали ролі, які обрали собі ще на початку кар'єри, а стей фанатіли, дивлячись на них через екрани своїх гаджетів.
І ось їм дали нову гру. Кожен почав обирати собі місце, де вони хочуть сидіти: Хьонджін біля Ліно, Фелікс біля Хьонджіна і так у них утворилося півколо. Мембери сіли в такій послідовності не просто так, принаймні Фелікс. Він одразу хотів сісти біля Хьонджіна, тому, коли побачив, як той сідає біля Мінхо, одразу поспішив сісти поруч із ним, щоб ніхто не зайняв те місце. Взагалі, якби можна було, то Йонбок хотів знаходитись у тій кімнаті тільки з Хьонджіном.

Він давно вже його кохав. Якось він подумав: "Я не знаю, коли це почалось, але я знаю точно, що кохаю його. Мені страшно, від цих почуттів, бо якщо я йому розкажу і він відкине мої почуття, як брудний одяг, то для мене все буде скінчено. Я не зможу дивитись йому в очі,.. хоча ні,.. я взагалі не зможу з ним бачитись ні в повсякденному житті, ні на роботі! Але якщо я не буду його бачити, мені також буде дуже погано, у мене не буде причин жити. Тому, мабуть, краще мовчки кохати його, і лишатись друзями".

Хьонджин штурхнув Фелікса.
- Ти чого?- обурливо запитав Лікс.
- Взагаліто зараз твоя черга.
— А.... що? Що треба робити?- розгубився Йонбок і йому стало дуже соромно, навіть зараз він показує себе не в найкращому світлі.
— О-о-о, невже ти все прослухав?
- Можливо трішки?..- відповів Фелікс, опустивши голову і подивившись униз, щоб зменшити свою провину.
-Гаразд, я все поясню,- видихаючи сказав Чан.- Знову.

Коли Чан розповів правила, гра розпочалася. Усім було весело, вони ніби перенеслися у дитинство. Усі, крім Фелікса. 
На вигляд він був спокійний, стриманий і веселився як усі. Але у його душі був океан емоцій, там відбувалося виверження вулкану, їх було настільки багато, що ще трохи, і вони вирвалися б назовні. Все тому, що Хьонджін, його кохання до нестями, впродовж вже кількох хвилин, сидів поруч, і за правилами гри вони повинні були сказати один одному "사랑해요" (Я тебе люблю). І ось черга дійшла до нього... Йонбок зібрав усю свою волю в кулак, але його ледве було чутно, тому він повторив ці слова. 
Тепер вони звучали впевненіше, але вигляд хлопця... був дивним(?), повністю червоне обличчя, хоча мабуть, щоб описати цей колір, слова ще не придумали, і вуха такого ж кольору, трохи тремтіли, як і сам хлопець.
Це була лише секунда, але для нього вона здалася годиною. Хьонджін продовжив грати в гру, не звертаючи уваги на вигляд Фелікса, думаючи, що йому стало спекотно. У нього десь всередині з'явилося маленьке занепокоєння, проте хлопець швидко відкинув цю думку, повернувся до Мінхо, і сказав йому ту саму фразу... У нього це вийшло набагато легше, ніж у Лікса.
У цей момент блондин не витримав, підірвався з місця, схопив шотена за тоненький зап'ясток і потяг за собою на вихід із кімнати. Шок усіх присутніх було не описати словами, особливо стафу, які думали, як вирішити ситуацію, бо це все відбулося в ефірі. У Бан Чана пронеслося в голові: "Джуп нас всіх уб'є...", і не тільки у нього, про це подумали всі.
***
–Гей, Феліксе! Що ти робиш?- Хьонджін зупинився і хотів витягнути свою руку з міцної хватки Йонбока, але не став цього робити, а просто продовжив ставити запитання.- Ти усвідомлюєш, що тільки но зробив? Там був ефір! 
–...– Він не усвідомлював, що зробив. Зараз він не міг думати не про що інше, окрім зап'ястку Хьонджіна у своїй долоні.
– Гаразд, нумо просто повернемося, вибачимося і продовжимо етер.
– Ні!
Айдол із каштановим волоссям був шокований такою різкою і впевненою відповіддю. Він не міг зрозуміти, навіщо його взагалі сюди притягли?
- Тоді... Що ти від мене хочеш?- вже розлючено запитав Хьонджін.
- Поцілунку!..
-А?!..- здивування хлопця було за межами людського розуміння.
Фелікс обвив шию Хьонджіна своїми руками і нахилив до себе. Але Хван не розгубився, тому притиснув Лі до стінки і навис над ним, тепер хлопець був у пасці.
- І що далі?- трохи розгублено запитав Хьон. Він не знав навіщо це зробив, адже просто піддався почуттям,  які навіть не усвідомлював повною мірою.
Фелікс підняв свої очі прямо на обличчя Хьонджіна. Від цього шотен відвів погляд у бік.
- Я буду діяти!
Від цих слів Хван різко повернув голову до Лі й з його вуст злетів звук здивування, але він не встиг усвідомити слова Фелікса, як губи блондина торкнулися його власних губ у ніжному невинному поцілунку. Це було приємно.
Айдол не знав як реагувати на це. Він хотів відповісти на поцілунок, але стримався і відхилився від Лі. Декілька секунд вони стоя мовчки, боячись подивитися один на одного. Але тут першим тишу порушив Лікс:
- Ти сердишся?- Тремтячим від страху голосом питає Фелікс. Хоче заглянути в очі Хвана, та не відриває погляду від підлоги.- Пробач, якщо чесно, я хотів вже давно тебе поцілувати, але постійно стримувався, бо боявся.
Хван не знав, що він хотів зараз сказати найбільше, чи, що Йонбоку немає за що вибачатися, бо Хьон цього також хотів, але не усвідомлював, чи, що він уперше у такій ситуації і не може зрозуміти як йому реагувати на це, але він точно не злився. Брюнет був спантеличений, але точно не злий, він просто тільки зараз зрозумів: його орієнтація була хибною. Але у вихорі цих думок він все ж зміг обрати одне питання:
- Якщо ти так довго стримувався, чому вирішив зробити це зараз?- У повітрі повисла напруга, очікування відповіді.
- Бо я не зміг витримати, що ти скажеш слова, які я дуже сильно хотів почути від тебе, комусь іншому.- Руки хлопця так сильно зжалися в кулаки, що почали тремтіти, а нігті впивалися в шкіру до появи на ній червоних знаків півмісяця.
Побачивши це, Хьонджін взяв Фелікса за руки та перепелів їхні пальці. Це заспокоїло хлопця, але водночас і здивувало. Через цей жест Фелікс подивився в очі Хьона.
- Під іншим, ти мав на увазі Мінхо?- Спокійним, розслаблюючим голосом поставив питання айдол.
- Так.
У коридорі почулися швидкі кроки декількох осіб. "Схоже це нас шукають" зловив себе на думці Фелікс, та Хван зреагував швидше: не роз'єднюючи їхніх сплетених пальців, потягнув його до якоїсь підсобки чи чогось схожого.
***
Вони стояли впритул, обличчям до обличчя, дихаючи одним повітрям на двох. Від такого положення обом було ніяково, але при цьому айдоли не хотіли змінювати положення у якому опинилися. Зірвати тишу першим вирішив Хван:
- Ти мені розповів про свої почуття і це за стало мене зненацька, тому я не можу дати однозначну відповідь негайно.- На цих словах Лі відчув як усе його тіло захололо, але він намагався не виказати себе, а зосередитись і чекати продовження монологу.- Але я точно знаю: ти мені дорогий навіть більше ніж друг, тому я хотів би відповісти взаємністю на твої почуття. Я не знаю, що з цього вийде і чи не занадто це поспішне рішення, але...- перед цими словами Хьон зробив паузу, щоб вони звучали якомога впевненіше і продовжив: -Я хочу з тобою зустрічатися. 
Лікс трохи тремтів, тому Джині сильніше зжав його пальці у своїх. Він пильно дивився на блондина, чекаючи його реакцію. Після хвилини шоку молодший підвів погляд, дивлячись своїми карими очима, які світилися, в очі старшого.
- Я до безтями щасливий.- він світився радістю, її можна було відчути у його голосі, зовнішності, жестах.
Хьонджін обережно обхопив обличчя Йонбокі і поцілував того у лоба. Поцілунок вийшов ніжним, навіть занадто, але це те чого вони хотіли у цей момент. 
Мабуть пізніше їм перепаде від стафу за те, що вони витворили на ефірі, але зараз це не мало значення. Вони були щасливі, ще ніколи не почувалися так спокійно, як поряд один із одним. І хоч Хьонджін казав, що не впевнений і боїться пошкодувати про своє рішення, зараз, стоячи тут поряд із Феліксом, він зрозумів, що ніколи не пошкодує і буде берегти кожен їхній спільний момент. 
Тільки зараз він зміг зрозуміти Мінхо, який постійно так поводив себе біля Джисона. Хо мабуть засміє його, коли побачить як він "перевзувся" за 2 години. Але його це не хвилює, Хван тільки шкодує, що не зрозумів свої почуття раніше ще на "Шоу на виживання", тоді у них було б більше часу.