ГЛАВА 33

Саманта.

Вранці я прокинулася в його обіймах, він ще спав, і я вирішила, що сьогодні я готую сніданок, і сама заразом відволічуся від цих думок і його порадую.

І тихо і акуратно я вибралася з його таких теплих обіймів, і пішла на кухню. Там взяла свій телефон перевірила ні дзвінків, ні повідомлень, та й добре. І зайнялася сніданком, і навіть не помітила, і не чула, як він увійшов. Він підійшов ближче обійняв ззаду за талію, притиснув до себе, і поцілував у шию, ох, це було так приємно, мені це шалено подобалося, і тихо на вухо прошепотів:

- Доброго ранку, мила….

- мм.. Доброго ранку Майкл..

- Що не спалося, і вирішила приготувати сніданок?

- так ... хотіла себе чимось зайняти ...

- Ясно, скажи мені ось що, моя люба Сем, з тобою все нормально?

- так, а що?

- ти зі вчорашнього вечора, не така як зазвичай Сем.. я ж відчуваю що, щось не так, ти ж знаєш ти можеш мені сказати все.. не варто нічого приховувати, я ж тобі не чужий... я хочу допомогти, щоб це не було … я готовий зробити все можливо , щоб бачити твою посмішку…

- я знаю, але все нормально Майкл, правда…

- не обманюєш?

- Ні...

- Що ж добре ...

І він мене поцілував у шию і сів за стіл. Я швидко все доробила, поставила на стіл і сіла поряд. Їли ми у тиші. Потім прибрала зі столу, і він підійшов, обійняв ззаду і сказав:

- Ти точно в нормі?

- так...

- Скажи правду, ти засмучена через те, що твоя мати все те сказала нам вчора?

- Якщо чесно, так, Майкл.

- крихітко забий на це все прошу!

- Легко тобі говорити.

- Послухай, я поруч і нехай каже, що хоче, адже ми знаємо правду так? І нічого не правильного не зробили, так? ти навіть стала моєю дружиною як вона і хотіла ... і, причому законно і добровільно!

- так ... але ...

- ну ось, значить не варто на це так реагувати, а решту походу теж все  вирішимо ...

- прямо все-все вирішимо?

- так .... моя дорога ... все-все ...

- навіть і з Софією та Майкростом?

- Так, з ними так особливо! Тому що ситуація з ними мене дуже напружує! І я хочу скоріше її вирішити!

- добре… якщо ти так кажеш…

І він мене поцілував, потім обійняв, і так ми стояли якийсь час. І він знову спитав:

- Ти точно в нормі?

- Так, Майкл .. тепер так ...

- слухай, може, заб'ємо на все і з'їздимо кудись, сьогодні й побудемо тільки вдвох, ти і я? А?

- І куди, наприклад?

- Є в мене одне місце на прикметі, тобі сподобатися!

- Врахуй, Ларсоне, я знову тобі кажу, я сюрпризів не люблю!

- я знаю, не хвилюйся, моя люба, цей тобі дуже сподобається, це я гарантую! Це особливий сюрприз!

- ти вже один раз так сказав і відвіз мене до РАЦСу

- так, але тепер нам туди не потрібно, тому це приємне тихе місце тобі сподобається

- ну гаразд... раз ти так впевнений у цьому, ... що ж спробуй ... побачимо що ти вигадав і що то за місце буде ...

- Так, а тепер йди, збирайся Сем!

- добре, йду...

І він мене поцілував, і я пішла до нашої кімнати збиратися. Цікаво, що він задумав? А знаючи, його він щось задумав, хм... що ж, щоб це дізнатися потрібно, це побачити.

І я швидко одягла джинси, рожеву легку футболку, балетки, волосся залишила як є, прямим. Взяла маленьку сумочку через плече, швидко кинувши туди смарт, я пішла до нього, і ми вийшли в коридор, закривши квартиру, пішли до його машини, мовчки сіли, і потім вони завів мотор, і ми проїхали. На першому світлофорі він сказав:

- Сем?

- Що?

- Вибач моя люба, але я знаю, ти будеш в шоці, але зараз мені доведеться зав'язати тобі очі…

- ЗНОВУ??

- так..

- це ще навіщо??? - я з подивом подивилася на нього

- Заради сюрпризу моя дорога….

- Ларсон ти походу зовсім з розумом перестав дружити, так? що дійшов до такого!

- можливо.. - сміючись, сказав він

- я в шоці! це прямо дитячий садок!

- Сем, ну прошу...

- Ти що вирішив у такий спосіб викрасти власну дружину і десь її сховати від усіх? чи вбити?

- я, звичайно, можу це зробити, якщо захочу, і тим більше ти і так моя, мені немає сенсу викрадати. А ось вбивати це перебір Сем, я такого робити не буду, це ти вже перегнула палицю дорога, ти мені живою потрібна, і цього разу викрадати не буду, ні. просто хочу побути з тобою тільки вдвох.. щоб нам не заважали.