1. Басейн

— Ей, Адма. А чого це ти така млява і не йдеш у воду? — спитала Лексі.
— Я не хочу. Там холодно. І до того ж вода — не моя найкраща сторона. Не люблю я це, дівчата, — відповіла Адма.
— А я вважаю: якщо сезон — то треба, — з променистою посмішкою додала Ніколь.
— Ой, та годі вам. Якщо Адма каже «ні» — відчепіться вже, — відрізала Стессі.
— А як щодо того красунчика, який схожий на хрустке морозиво? — спитала Лексі.
— Ти про Брендона? — відгукнулася Ніколь.
— Ні, вона про Стівена. І, о боже, припини це, — сказала Стессі.
— Припинити, бо він тобі подобається?
— Не настільки.
— Але залицяння рахуються? — Лексі підняла брову.
— Лексі, ти така пряма. Не можна так лізти в чужий світ, — підійшла Адма.
— Та я і не лізу. І взагалі, в нашому віці говорити про хлопців — це нормальна тема. А коли нам ще їх обговорювати? Коли з голови впаде перше сиве волосся? Чи ти, може, краще знаєш?
— Вона просто сказала, — захистила Ніколь Адму.
— Та годі вам, я жартую. На вулиці розпал літа, а ми тут сидимо, як чотири старі кляті бабці. Давайте щось робити з нашою молодістю.
— А що ти пропонуєш? — запитала Стессі.
— От я і пропоную, дівчатка. ТУСИТИ! А ви втрачаєте цю мить.
— Можливо, мені варто тоді просто вийти з вашої компанії, бо я не з таких. Я люблю спокій, дівчатка, — сумно буркнула Адма.
— Адмочко, ти найкрутіша в цій компанії, — підійшла Лексі й взяла її за руку.
— Еййй! — протягнули інші дівчата.
Лексі продовжила:
— Може, я буваю трохи суворою, але я люблю тусити з тобою. І поганих намірів не маю, — підморгнула дівчина тій, що стояла поруч.
— Дівчатка, дівчатка! — підбігла Ніколь із тацею в руках. — Я принесла ті самі коктейлі, від яких зносить башту. Розбирайте!
Усі підійшли й хутко розібрали келихи.
— Мм, — відпила Адма. — Смачно.
— Дійсно, — підхопила Стессі. — Ніколь, ти бомба.
— За нас! — вигукнула Ніколь.
— І за це літо! — додала Лексі.