8

Найкраще на відпочинку - це коли вранці ти прокидаєшся рано-рано, поки в небі ще витає блакитний серпанок ночі, і повітря прохолодне і свіже. У цей час довкола ще так тихо. Зароджується день. Дерева загадково мовчать, не порушуючи чарівну ранкову безмовність шелестом листя. Від їхніх гілок на росяну траву падають косі тіні. Там, куди вдається пробитися сонячному промінцю, краплі роси виблискують, немов алмази.

Я так люблю цей час! Приблизно 6-7 ранку, коли відпочиваючі ще сплять, а алеї, парки та пляжі чарівно порожні. Коли виходиш у такий час із дому і вирушаєш до моря, здається, що все довкола належить тільки тобі. Дороги, залиті м'яким ранковим світлом, струмки, що стікають із пагорбів, загадкові стежки... Весь цей казковий світ таїть у собі стільки скарбів, і поки всі сплять, він – тільки твій.

Щоразу, відпочиваючи в Криму, я намагаюся обійти і дослідити якнайбільше мальовничих стежок, звивистих вуличок зі сходами та переходами, покинутих парків. Ще люблю першою приходити на порожній ранковий пляж. Підійти, сісти біля води на холодні ще камінці, подивитися на море – спочатку на гладь, що синіє до горизонту, потім на прозору хвилю біля самого берега. Опустити руки у воду, погладити її, набрати в долоні піну прибою. Прошепотіти: «Доброго ранку, море!». Потім скинути одяг, зайти у воду і пірнути, відчуваючи, як тіло обіймає м'яка прохолода. І потім скільки завгодно плавати, спостерігаючи, як на пляж стікаються люди, розставляють свої парасольки, розкладають рушники та покривала, як таємнича казка ранку розчиняється, і її місце займає строката та весела денна метушня, в якій теж стільки привабливого.

Ось що завжди так манить мене до Криму. І в жодному іншому куточку земної кулі ніколи не випробувати мені цієї радості, не відчути цього чарівництва, не перейнятися цією любов'ю, яку я відчуваю до кримських прибережних містечок і улюбленого Чорного моря.