"Настав час діяти!"

Після того, як слідопити знайшли у шафі старий піджак і особисті речі Антона Дорошенка, пазл почав складатися. Повільно, але впевнено.

Це більше не було історією про зниклого актора. Це була історія про чоловіка, який обрав зникнення. Чоловіка, який створив власну тінь і сховався в ній — у прямому сенсі.

— Він не просто зник… — тихо сказав Максим. — Він сховався. І, можливо, досі поруч.

— Його таємниця ще не розкрита, — додала Соломія, закриваючи зошит.

— А хтось, можливо, досі ходить у клуб ночами, — пробурмотів Тимко, озираючись на порожню сцену, яка раптом здалась йому зовсім не порожньою.

Не встигли вони вирішити, що робити далі, як…

БАБАХ!

Двері клубу з гуркотом розчахнулись.

У зал влетів… ні, не зійшов, не зайшов, а саме влетів капітан Буряк. У повному бойовому спорядженні. Щоправда, замість шолома на голові була кепка з написом “Герой Села 1996”.

— ВСІ НА МІСЦЯ! ПРИВИД БУДЕ ПОКАРАНИЙ! — прогримів він, ніби сам був грім і громовик в одному флаконі.

Слідопити синхронно закотили очі.

— Що тепер? — зітхнув Іван. — Спецоперація “Освячена сіль”?

— Я розробив спеціальну техніку боротьби з привидами! — урочисто заявив капітан, крокуючи вперед з виглядом людини, яка щойно відкрила секрет вічної молодості.

— Що, знову дриль? — обережно запитав Максим.

— Ні! Тепер — фізичний контакт! — відповів Буряк і гордо витягнув… гумову палицю.

Вона блиснула в світлі, мов меч джедая. Якщо б джедай був дільничним у відставці.

— Я покажу, як треба!

— Можна без цього? — невпевнено запитав Тимко, затулившись зошитом.

— НЕ МОЖНА! — гордо вигукнув Буряк.

І перш ніж хтось устиг його зупинити, капітан розмахнувся і щосили вдарив гумовою палицею по сцені.

БАЦ!

— Ось так треба працювати, хлопці! — вигукнув він, і ще раз замахнувся.

ГРЮК!

— І ще раз для закріплення! — додав Буряк, з розмахом влучаючи в те саме місце.

ТРІСЬ!

А потім сталося те, чого боялись усі… окрім самого капітана.

Підлога під ним, втомлена від драматизму, пафосу й гумової педагогіки, не витримала.

КРАХ!

Наступної миті капітан Буряк, із переможним виразом обличчя, який і досі не встиг перетворитися на шок, провалився прямо під сцену.

Тиша.

— Ну… — прокашлявся Іван. — Як кажуть, шоу має продовжуватись.