Підозрюваний номер три

Капітан Григорій Буряк не мав наміру зупинятися. Якщо у нього не було доказів — будуть підозри. Якщо не було привидів — будуть селяни. І якщо правди немає — значить, хтось її десь ховає.

Наступною “жертвою правосуддя” став фермер Василь. Той якраз стояв у картопляних кущах, із лопатою в руках, повністю зосереджений на боротьбі з бур’янами і колорадським жуком.

— Ага! — вигукнув капітан, підбігаючи. — Знову копаєте щось у землі!

— Я копаю картоплю, — не обертаючись, спокійно відповів Василь.

— Картопля — це тільки прикриття! — впевнено заявив капітан. — А що ви робили в ніч події?

— Я взагалі про що ви?! — нарешті підняв голову Василь. — Я копав не вночі, а зараз!

— Вас бачили біля клубу!

— Та я ходив у магазин! Там знижка була на сіль!

— Докази?!

— Сусідка Марія бачила! Вона мене ще відправила за кефіром!

— Вона теж під підозрою! — грізно заявив капітан, записуючи в блокнот ім’я.

— Та вам уже весь список жителів Шпилів треба в підозру записати! — розвів руками Василь.

Капітан замислився. На обличчі з’явився задумливий вираз, потім — рішучий.

— Ой… а це ідея… — пробурмотів він і дістав нову сторінку.

— Що ви там пишете?

— План затримання всіх мешканців! А раптом змова!

— Змова з чим? — не зрозумів Василь.

— З привидом!

— Та привид, якщо він і є, сам би вже втопився в нашому безглуздому розслідуванні! — буркнув Василь і знову вгризся лопатою в землю.

— Нічого! Я докопаюсь до істини! — гримнув капітан.

— Я, бачите, вже докопався до картоплі. Може, під клубом її теж пошукати? — Василь витягнув бульбу, оглянув і додав: — Ось, справжній результат розслідування.

Капітан заскреготав зубами, записав “Василь = потенційний змовник + має лопату” й рушив далі, щось бурмочучи про “масову підозру” і “надзвичайний стан”.

А Василь зітхнув і кинув картоплину до відра.

— Ох і театр. Добре хоч, що квитків не продають.