Та ви ж знову мене підозрюєте!

Наступним “жертвою допиту” капітана Буряка став пасічник Степан — чоловік поважний, з бджолами у серці, медом у банках і спокоєм, якого не зруйнує навіть атомна війна. Він сидів на стільчику біля своєї пасіки й щось тихо бурмотів до вуликів, коли до нього з бойовим виглядом наблизився капітан.

— Отже! — урочисто промовив Буряк, виймаючи блокнот. — То що ви робили у ніч, коли в клубі бачили незнайомця?!

— Спав, — не підводячи очей від вулика, відповів Степан.

— Свідки є?!

— Бджоли.

— БДЖОЛИ НЕ МОЖУТЬ СВІДЧИТИ! — вибухнув капітан.

— Ну тоді нема, — знизав плечима Степан.

— А може, це ВИ ходили в клуб?!

— Та я після восьмої вечора вже нікуди не ходжу! У мене коліна не ті!

— А може, ви ХОДИТЕ?! — наполягав Буряк, наближаючись.

— Та я навіть на город ледве ходжу! Вчора сто грамів меду з’їв — то вже тиск підскочив!

— А як ви поясните те, що я бачив вас у клубі два місяці тому?!

— Так то ж був концерт! — обурився Степан. — Моя онука співала про соняшник!

— Ой, ну так, хороше алібі! — насупився Буряк.

— Та це не алібі, це правда! — вже трохи сердито мовив Степан. — Усі Шпилі там були, навіть баба Марія принесла свою скляну банку з “оплесками” — пам’ятаєте?

— Отже, ви ВИЗНАЄТЕ, що були в клубі! — переможно вигукнув капітан.

— ДВА МІСЯЦІ ТОМУ! — підвищив голос Степан.

— Може, ви тоді щось сховали?!

— Та що мені там ховати? Я мед продаю, а не контрабанду!

Капітан пильно подивився йому в очі. На мить здалося, що зараз він змусить Степана пройти детектор меду.

— Ну добре… — нарешті мовив він. — Цього разу ви чисті…

Степан перехрестився й зітхнув.

— Але я СТЕЖУ за вами! — грізно попередив капітан.

— Та слідкуйте, я ж вам не мед! — спокійно відповів Степан і потягнувся до чайника з липовим.

Капітан щось бурмотів собі під ніс, записав у блокнот слово “бджоли = мовчазні”, і знову рушив у пошуках нового “злочинця”.

А Степан тільки посміхнувся й тихо сказав до вулика:

— Ну що, дівчата… у нас тут черговий медовий цирк.