Список фактів

— Давайте зберемо всі факти, — твердо сказала Соломія. Вона вже тримала блокнот так, ніби зараз виведе формулу істини. Її очі блищали — не від страху, а від концентрації.

Вона повільно записала:

1. Хтось приходить у клуб уночі.
2. У нього є ключ.
3. Він ходить по сцені.
4. Він залишає записки.
5. Він зникає.

— Пункт номер п’ять мене найбільше дратує, — заявив Тимко, вказуючи пальцем на останній рядок. — Люди так не роблять. Навіть ніндзя так не роблять. Ну або роблять, але не в Шпилях!

— А мене всі, — пробурчав Іван, втупившись у траву перед собою. — Хто взагалі ходить у клуб уночі? Ще й зі смаком до театрального жаху?!

— Це означає, що він десь ховається, — спокійно зазначив Максим, вдивляючись у блокнот. — Можливо, за кулісами, в якихось старих дверях, у потаємному проході...

— Або розчиняється в повітрі, — похмуро додав Іван. — Або входить у паралельний світ. Або йому помагає дзеркало. Або він взагалі — тінь нашої колективної совісті. Хто знає?

Максим зітхнув.
— Є один спосіб перевірити, — сказав він. — Ми маємо зробити так, щоб він більше не зміг зникнути.

— І як ти це зробиш? — скептично спитав Іван. — Сітку кинеш? Клеєм заллєш підлогу? Чи вхід замуруєш?

— Ми зберемо пастку, — відповів Максим. — Таку, яка або змусить його залишитися, або покаже, куди він щезає. Або і те, і те.

— А ще — змусить мене посивіти раніше, ніж треба! — Іван схопився за голову.

Соломія вже щось писала:

Ідея: заблокувати всі виходи. Встановити сигналізацію (електричну? кіт?). Спостереження з різних точок.

— Кіт як сигналізація — це сильна ідея, — пробурмотів Тимко. — У нього рефлекси кращі, ніж у мене.

Бублик позіхнув і вклався на камінь. Йому, здається, лестила роль ключового механізму в цій системі.

Максим підняв очі:

— Ми зробимо так, щоб наступного разу, коли він з’явиться — він залишиться.

І всі знали: наступна ніч буде вирішальною.