Маневр у капусті

Облава мала розпочатися рівно опівдні. Капітан Буряк наполягав саме на цій годині, бо був переконаний: привиди вдень сонні. І якщо вже атакувати — то коли вони ще в халатах і без кави.

— Хапаємо зненацька! — урочисто сказав він, виставивши вперед руку, як Наполеон у районі сільської ради.

Оперативна група, що складалася з нього, Миколи, Петра та Левка, рушила до клубу, озброєна… тим, що хто встиг взяти. Микола тягнув за собою щось схоже на рибацьку сітку, Петро — стару мітлу (бо «з мітлою не страшно»), а Левко тримав банку з солоними огірками — для моральної підтримки.

Але як тільки вони дійшли до паркану баби Варвари, сталося непередбачуване.

Шарик — пес баби Варвари — раптово вийшов із режиму дрімоти і ввімкнув режим «охоронної турелі». Побачивши групу в цивільному наступі, він вискочив з будки, загарчав і з героїчним риком кинувся прямо на капітана.

Буряк, що йшов попереду з гордо піднятим підборіддям, не встиг зорієнтуватися. Він відскочив, спіткнувся об корінь старої яблуні й з гідністю партизана, що падає за батьківщину, гепнувся просто в капусту.

Капуста, не готова до такого візиту, розлетілася в різні боки.

— ЩО ЦЕ ТУТ ЗА ЧОРТИВНЯ?! — загримів голос.

З хати вилетіла баба Варвара — в одній хустці й з палицею, яку хтось міг би назвати "спортивною", а хтось — "зброєю масового виховання".

— ЩО ТИ ТУТ РОБИШ, ГРИЦЬКУ?! — закричала вона, побачивши капітана серед капусти.

— Це… стратегічний маневр! — швидко придумав Буряк, намагаючись встати, зберігаючи хоч якісь залишки гідності.

— В моєму городі?! — очі баби Варвари заблищали. — Маневрує він тут! А ти мені ще в полуниці не проліз?!

— Ну, майже… — буркнув капітан, витягуючи з волосся качан.

— То зроби тепер вдалий маневр — і постав паркан назад, бо я тебе цим кілком так стратегічно вдарю, що ще будеш світити, як ліхтар у клубі!

— Зрозуміло, бабо Варваро… Миколо, запиши це як форс-мажор!

Микола вже писав. Вів нотатки на звороті старого календаря, де замість «Календар погоди» значилось «Операція “Привид 2.0”».

Після цього інциденту облава трохи затрималась.

А привид, якщо десь і був — уже точно сміявся.