Сценічне місце злочину

Словом, справи були серйозні. Настільки серйозні, що навіть баба Марія тимчасово перестала кричати на дітей за те, що вони знову загубили частину костюмів. А це, скажімо прямо, трапляється нечасто.

Саме в цей момент, коли емоції на площі перед клубом кипіли, мов компот із ревеню, на місці з’явилися вони — команда, яка не раз витягала Шпилі з таємничого багна.

Максим, Соломія, Іван, Тимко і Бублик вийшли, як у фільмі, тільки замість повільного кадру — звичайна сільська дорога й пилюка, яка вчасно піднялася від колес якогось трактора. Вони зупинилися біля клубу й уважно оглянули місце подій. Кожен з них вже мав свої здогадки, підозри… і сумку з канапками (бо це Шпилі, а не Голлівуд, тут без їжі не розслідують).

Сторож Василь знову, вже втретє, розповідав свою історію групці селян, які або щиро слухали, або просто прийшли подивитися, як він червоніє, згадуючи тінь. Його руки розмахували в повітрі, а очі горіли, мов у пророка.

Капітан Буряк стояв у героїчній позі, руки на поясі, підборіддя трохи вгору — явно вдаючи з себе шерифа з фільму про дикий захід. Він пильно дивився на клуб, ніби ось-ось увірветься туди з револьвером… якби він у нього був. Але в нього був лише свисток і мегафон.

Максим нахилився до Соломії:

— Думаєш, це правда?

— Думаю, що пан Василь точно не вигадував. Але що саме він бачив — треба з’ясувати, — відповіла вона, дістаючи свій легендарний блокнот. У ньому вже було більше записів, ніж у книзі скарг сільради.

— Може, там і справді привид? — невпевнено пробурмотів Іван, який все ще не оговтався після останньої «паранормальної» зустрічі зі скрипучими дверима комори.

— Якщо це привид, я йому дам такого привиду! — буркнув Тимко, витягуючи з кишені шматок петарди, яку він, здається, носив як талісман. Бублик, який сидів у нього на плечі, лише втомлено зиркнув: "Знову ці вибухи…"

Максим зітхнув і глянув на клуб. Він стояв, мов фортеця: стара, обшарпана, але з атмосферою. Там було щось — і це щось кликало.

— Єдиний спосіб дізнатися правду — це перевірити клуб самим, — сказав він. Його голос був спокійним, але рішучим.

Соломія вже записувала фразу в блокнот: "Клуб. Перевірка. Зловити привида або хоча б зрозуміти, чому світло блимає."

І команда рушила вперед.