Головні герої
* Аліна Мороз, 19 років — вперта, незалежна дівчина, яка не вірить красивим словам. Після одного невдалого кохання вона вирішила більше нікому не довіряти.
* Максим Ворон, 22 роки — самовпевнений, холодний на перший погляд хлопець. Звик отримувати все, чого хоче, але приховує те, про що не розповідає навіть найближчим людям.
Зав'язка
Одне прохання. Одна незручна ситуація. Одна пропозиція, від якої важко відмовитися.
Аліна повинна зіграти роль дівчини Максима протягом двадцяти одного дня. Йому потрібні фіктивні стосунки, щоб вирішити одну важливу сімейну проблему. Їй потрібні гроші, щоб урятувати власні плани.
Вони домовляються про правила:
* Жодних справжніх почуттів.
* Жодної ревнощів.
* Жодних запитань про особисте життя.
* Через 21 день вони стають незнайомцями.
Розділ 1.
— Ти завжди така неввічлива чи сьогодні вирішила зробити виняток?
Аліна повільно підняла голову.
Перед нею стояв хлопець у чорній куртці. Високий, із темним волоссям і таким виразом обличчя, ніби весь світ був йому щось винен.
— А ти завжди такий нахабний чи це в тебе природний талант? — відповіла вона.
Хлопець ледь усміхнувся.
— Максим.
— Мені нецікаво.
— А я ще навіть не починав розмову.
— Тоді в тебе є чудова можливість закінчити її, не починаючи.
Він подивився на неї кілька секунд, а потім засміявся.
— Цікава ти.
— А ти дратівливий.
Аліна забрала зі столика свою чашку кави й хотіла піти, але телефон у кишені завібрував.
Повідомлення від мами.
«Аліно, передзвони, будь ласка. Це важливо».
Дівчина зітхнула. Останнім часом слово «важливо» майже завжди означало чергову проблему.
Вона відійшла до вікна й набрала номер.
— Так, мамо?
— Сонечко, ти можеш сьогодні приїхати додому?
— Щось сталося?
На іншому кінці запала тиша.
— Нам потрібно поговорити.
Аліна заплющила очі.
— Добре. Я скоро буду.
Вона завершила дзвінок і повернулася до столика, але її кава вже стояла в руках того самого незнайомця.
— Ти серйозно? — обурилася дівчина.
— Що?
— Це моя кава!
— Я помітив. На стаканчику твоє ім'я.
— Тоді віддай.
Максим простягнув їй стаканчик.
— Аліна, так?
Вона здивовано подивилася на нього.
— Звідки ти знаєш?
— Прочитав.
— Не чіпай мої речі.
— Домовилися.
Дівчина забрала каву й попрямувала до виходу.
— Аліно!
Вона обернулася.
— Що ще?
— Ми ще побачимося.
— Сподіваюся, що ні.
Вона вийшла, навіть не підозрюючи, наскільки сильно помилялася.
Увечері Аліна сиділа на кухні навпроти мами.
На столі лежали документи, а поруч стояла недоторкана вечеря.
— Що відбувається? — запитала дівчина.
Мама важко зітхнула.
— Нам потрібно трохи часу. І грошей.
— Скільки?
— Досить багато.
Аліна опустила погляд.
Вона вже давно відкладала гроші на власне навчання, але розуміла, що зараз родині потрібна допомога.
— Я щось придумаю.
— Не хочу, щоб ти через нас відмовлялася від своїх мрій.
— Мам, усе буде добре.
Але навіть вона сама не вірила у власні слова.
Наступного дня.
Аліна поспішала на роботу, коли її телефон знову задзвонив.
Невідомий номер.
— Слухаю.
— Доброго ранку, Аліно.
Вона зупинилася посеред тротуару.
Цей голос вона впізнала б навіть після кількох років.
— Максим?
— Приємно, що запам'ятала.
— Звідки в тебе мій номер?
— Це неважливо. У мене є пропозиція.
— Мене не цікавить.
— Навіть не вислухавши?
— Особливо не вислухавши.
— Двадцять один день, Аліно.
Дівчина насупилася.
— Що?
— Мені потрібна дівчина. Удавано, звичайно. Ти отримуєш гроші, я — те, що мені потрібно. Через двадцять один день ми розходимося.
Аліна мовчала.
— Ти збожеволів? — нарешті запитала вона.
— Можливо. Але пропозиція серйозна.
— Знайди собі іншу.
— Я вже знайшов.
— Тоді чому телефонуєш мені?
Максим помовчав.
— Бо ти єдина дівчина, яка не намагалася мені сподобатися.
Аліна нервово засміялася.
— Це найгірша пропозиція, яку я коли-небудь чула.
— Подумай до вечора.
— Мені не потрібно думати.
— Тоді до зустрічі.
Він завершив дзвінок.
Аліна ще кілька секунд дивилася на екран телефону.
Вона навіть не уявляла, що цей незнайомець із кав'ярні незабаром стане людиною, яка переверне все її життя.
І що двадцять один день можуть виявитися набагато довшими, ніж здається.
Кінець першого розділу.