10

Чим ближче Олівер підходив до мене, тим все ширша посмішка розпливалася на моєму обличчі. А дану реакцію можна дуже легко пояснити - хлопець прийшов в аеропорт один, без тієї Даші, Данки... Чорт візьми, без тієї дівки, ініціали якої були у квитках і яка мала їхати з нами, але... Але схоже щось змінилося, тож в цю подорож я поїду з Олівером. Тільки вдвох. Так, це не медовий місяць, це робота, але мені буде набагато краще, якщо поруч буде тільки він один, і я не буду споглядати кожного дня одну й ту саму картину - як Олівер затискає якусь дівку й вони обмінюються слинами одне з одним.

Чим не привід порадувати публіку новими цікавими подробицями з життя даного персонажа? Він сам розв'язав мені руки, тож саме цими руками я зараз витягую мобільний зі сумочки, заходжу на робочий акаунт, вмикаю пряму трансляцію.

"На чорта ти це робиш? Ти ж розумієш, що це виглядає так, ніби ти хочеш всім тим дівчатам з чату показати, що ти не просто його підлегла, а щось більше?" - здоровий глузд хоче добитися до мого мозку, бажає наштовхнути на адекватний шлях та не робити дурниць. Але цього разу ревнощі перебивають адекватність. Ви поливали мене там брудом в чаті? Окей, поливайте й надалі, тільки тепер є невеличкий, але дуже вагомий нюансик - цей хлопець, ваш суб'єкт зітхань, дарує цей букет мені, а ви там сидіть мовчки та закатайте свої накачані губки! Бо ВІН звернув увагу на мене, а не на вас.

- Привіт, ми вже в аеропорту і скоро буде посадка на наш рейс, - саме такими словами розпочала я пряму трансляцію, а потім відразу перемикнула камеру, щоб вона була сфокусована на Олівера, - а ось і мій керівник власною персоною.

Буквально якась секунда і бачу в чаті, як летять одні за одним повідомлення одного й того самого характеру, тільки різними словами описані - "що за букет?", "для кого цей букет?", "невже для цієї дурепи?". На секундочку, зараз на етері присутньо понад шістсот людей, котрі ввімкнулися тут же, як тільки розпочалася трансляція, і в цю ж мить як мінімум половина з них почала обсмоктувати мої кісточки та бажати найгіршого та якомога більше. Ефект вироблений, відьми ожили, а що ще потрібно задля охоплення аудиторії? Де моя премія за таку мудру, світлу голівоньку?

- Привіт, Кріс, - з посмішкою на тридцять два вітається Олівер і я вже готова перехопити цей шикарний букет квітів, притиснути його до себе та ввімкнути іншу камеру, щоб показати кобрам, кому цей букет призначений. Так сказати, показати чималим планом, кому адресується цей сюрприз, - ооо, так ти ведеш прямий ефір?

- Так, вирішила висвітлювати наше життя, - на слові "наше" роблю акцент, щоб там в чаті кожна захлинулася власною отрутою, котру вони бажають виплеснути на мене, - все ж таки ми як одна родина, а родина завжди має бути разом.

Ідеальний момент задля того, щоб віддати цей букет, ти так не вважаєш, Олівере? 

- Цілком з тобою згоден! Всім привіт, ви як? Як ваш день? - Хлопець тут же вмикається, починає діалог з публікою, а оскільки від одного лише його голосу там дівки ледве з трусиків не виплигують, то чат набирає обертів і настрій кардинально змінюється. Тепер там компліменти в сторону Олівера і тільки милі слова. Які ж вони дволикі, просто жах.

Але наразі це не найголовніше, наразі моя увага прикута до цих красивих квітів, які відсовуються від тіла Олівера та... переміщаються на сидіння поряд з моєю сумочкою.

- Такий неймовірний букет, - можливо хлопець просто дещо дезорієнтувався від того, що я так різко ввімкнула трансляцію, тож забув презентувати мені цей подарунок. Саме тому хочу йому нагадати, що я тут та готова приймати цю красу. Вперед, не псуй картинку, любий.

- Дякую, я старався вибрати щось красиве, - ну нарешті, нарешті цей дятел бере квіти назад в руку, тож я натягую на обличчя усмішку, яку можна побачити тільки в Голлівуді. - Найкрасивіший букет для найкрасивішої дівчини на всій планеті Земля.

- Та ну годі, так приємно, що... 

Не встигаю домовити, що мені неймовірно приємно отримати такий знак уваги від нього, як Олівер розвертається пів корпусом і таке враження взагалі втрачає до мене хоч якийсь інтерес. Його погляд кудись спрямований, кудись в сторону центрального входу.

- До речі, а ось і вона...

І на цих словах він починає крокувати кудись від мене. Куди? А все доволі таки просто, на горизонті з'являється дуже красива дівчина, яка не просто йде до Олівера, а біжить. Таке враження ніби мчить до своєї мрії на всіх парах.

Ну що, Кріс, ставай в чергу до тих дівчат з чату, схоже не тільки їм сьогодні доведеться засукати свої губи...

Виникає таке враження, ніби я наразі споглядаю мелодраму, де двоє голубків так кохають одне одного, що аж приторно стає в горлі. Головна героїня мчить до головного героя, кидається йому в обійми, заціловує тому щоки, а після цей чортовий романтик дарує їй квіти. МОЇ квіти, які були для МЕНЕ, а якогось чорта опинилася в цієї, цієї... Зараз відчуваю наскільки кепсько, що це справді не фільм, тому що пару дотиків до пульта і пішли б ці герої далеко в одне місце, а тут, на жаль, нічого не зробиш, треба дивитися і відчувати, як серце обливається кров'ю, а на очі навертаються сльози. Як би я хотіла опинитися на її місці... Раніше, ще тоді, коли Олівер навчався в університеті, я вірила у свої рожеві мрії, що одного разу цей хлопець зверне на мене увагу і таке понесеться... Квіти, побачення, пристрасні ночі та шалені дні, а потім родина, діти, насолода від життя...

Мало того, що нічого з вищевказаного мені не світить, так ще й маю групу "підтримки" зі сторони. Під враженням від побаченого я так і не вимкнула прямий ефір, камера фіксує зустріч цих двох, тож у чаті відбувається чергове виверження вулкана. А якщо точніше, то отрути з пащек тих дівок, які як і я споглядають за даною картиною. Це ще добре, що не працює фронтальна камера, а то б вона прекрасно зафіксувала моє обличчя, моє розчарування на цьому обличчі, і в прекрасних представниць жіночої половини людства знайшовся б привід і порадіти в такій ситуації. Сам не гам, і другому не дам. Зараз як ніколи розумію сенс цієї поговірки. Олівер не їхній, але і не мій, то чим не привід позловтішатися наді мною?