6

- Можливо вам ще підібрати навушники, чохол чи то встановити додаток, який буде відстежувати ваші зміни у фізичній активності? - Настирливий продавець-консультант все ніяк не може заспокоїтися та хоче мені "втюхати" все підряд, що лежить кепсько чи то що зможе витягнути з мене ще пару солідних купюр з кишені. Певно йде на працівника місяця в цьому магазині, тож так старайся, що ледве зі штанів не виплигує.

- Ні, дякую, обріжте тільки сім карту та поклейте захисне скло, - цього має бути більш ніж достатньо для того, заради чого я беру цей гаджет. Заради його першочергових функцій.

- Можливо замість захисного скла ви б хотіли...

- Ні, ні та ще раз ні! Дякую за ваші пропозиції, але мені, будь ласка, звичайне захисне скло. Протиударне, але саме звичайне. Щиро дякую, - схоже, якщо не охолодити запал цього чоловічка, то він скоро мені продасть пів магазину. А я всього нічого лише придбала непоганий такий мобільний телефон. Середнього класу.

Заради роботи. Задля створення якісного контенту. У мене були невеличкі збереження, які я тримала на той випадок, коли з'їду від бабусі з дідусем. Все ж таки рано чи пізно це мало відбутися. Там всього було на якийсь місяць-другий оренди самостійного життя, але все ж це краще, чим нічого. А оскільки Олівер сам оплатив операцію дідуся, і не захотів брати з мене хоч якихось грошей, тож я вирішила таким чином вкластися в роботу. Інвестувати у справу. Все ж таки він прямує зі мною на крутий курорт, закидує чималі кошти на розвиток свого бізнесу, тож я маю його не підвести та зробити все в найкращому вигляді. Це буде моєю віддякою хлопцю за те, що він виручив мене та мою родину. Подяка за такий щедрий вчинок. Тим паче ще було дещо... Якщо у мене все вийде добре з розкруткою цього бізнесу Олівера, то надалі переді мною відкривалися непогані перспективи. А перспективи відкриваються тоді, коли ти працюєш якісно. А що може бути якіснішого у створенні контенту, як не яскраві фото та відео у профілі? Тож хороший мобільний це те, що має бути в кожного поважаючого себе контент-мейкера.

Через якихось двадцять хвилин я виходила з магазину зі своїм придбанням та щиро надіялася, що той продавець не підсунув мені свиню у вигляді бракованого захисного скла. А то він на мене таким поглядом дивився, що якби я купила в нього не телефон, а булочку, то вже б подавилася цим хлібопекарським виробом.

Ну хоч сім-карту не порізав ножицями, і то вже добре. Прийшло якесь повідомлення, отже, мобільний працює.

"Привіт ще раз! Як там твій дідусь? Все гаразд?"

Смс було від Олівера, це було зрозуміло як двічі два чотири, а я себе зловила на тому, що мої губи в цю ж мить розплилися в усмішці. Він переймається за дідуся, отже, йому не плювати на мене та мою родину. Отже, він ставиться до мене більше, ніж до якоїсь незнайомки, яка впала йому на хвіст. Ось такі висновки я робила доти, доки писала повідомлення у відповідь, і мені було плювати, чи не наївна дурнюня я в цю мить, настільки ідеалізуючи цього хлопця. Хоча... Він зробив для мене не реальне. Зранку я навіть надіятися не могла на такий підсумок дня, який був наразі по факту.

"Привіт! Так, все добре. Я була в нього після того, як він прокинувся після наркозу і йому вже набагато краще. Щиро дякую!"

Від згадки дідуся і того, в якому хорошому стані він перебував, мені стало на душі ще тепліше. Ще приємніше.

"Супер, тоді перейдімо до робочих питань"

Мені ніби дали дзвінкого ляпаса та привели до тями. Бо я літала десь в небесах та думала, що ми зараз почнемо мусолити тему з тим, який він благородний лицар, а я безмежно йому вдячна, що навіть готова... Готова чи не готова, плювати, тому що варто повертатися на землю і працювати, працювати та ще раз працювати. Мізками бажано, а не тим... Гаразд, гаразд, закрили тему. Все. Крапка.

"Я тобі відправлю дані для входу в акаунт. Переглянь інформацію, яка там є. Ознайомся з асортиментом. Одним словом придивися до того, з чим тобі потрібно буде працювати."

"Гаразд, я перегляну. Дякую"

Я вирішила наразі не відкривати цей акаунт, а приїхати додому, набрати ванну гарячої води, щоб обмокнути після цього такого важкого в моральному плані дня, і вже лежачи у водичці, ознайомитися з тим, з чим мені доведеться працювати.

І я приїхала додому, набрала води у ванну, і навіть в неї залізла, а потім... Втопила свою покупку... Мобільний вислизнув у мене з рук та булькнув у воду, як то відоме печиво булькає у молоко... Ось тільки гаджет з рук я випустила не через те, що у мене були руки слизькі чи то я заснула у ванній, сильно розслабившись, а через те, що я побачила на тому акаунті, котрий мені скинув Олівер...

- Та твою ж! - Я тут же сіпнулася рукою за мобільним та в наступну секунду він вже був перед моїми очима, тільки скрапувало з нього добряче... Його спокійно можна було викручувати, як ганчірку.

- Христя, все нормально? - Почулося за дверима. Я схоже так сильно вигукнула, що бабуся тут же примчалася перевірити, чи все гаразд зі мною. А оскільки її рідна людина наразі перебувала в лікарні й ще вчора була на грані смерті, то можна було усвідомити її занепокоєння.

- Так, бабусю, все добре, не переймайся, - це було ще однією причиною перебратися та жити окремо, щоб можна було не стримувати свої емоції та робити все те, що мені хотілося та скільки хотілося. Не те щоб рідні мене якось та в чомусь притискали, але все ж... Час було починати свій шлях, ось тільки дідусь трішки відновиться, а я трішки зароблю...

До речі, щодо зароблю... Не знаю, чи я щось зароблю, чи хоча б зможу частково покрити ту суму, яку Олівер заплатив за операцію дідуся, але витрати можуть розпочатися вже з цієї секунди... Адже екран мобільного був темний та наразі не подавав знаків життя, і серце болісно тьохнуло в грудях. Якщо він зараз не пройде ці "покупашки", то доведеться повертатися до старого гаджета, а повертатися до старого гаджета це жертвувати якістю, а жертвувати якістю... Загалом, справа погань, якщо телефон не ввімкнеться. По ідеї він не повинен боятися потрапляння води й з ним немає чогось трапитися. Але... Одне діло потрапляння води, а інше скупатися в цій ванні, ніби в перший день дібравшись до моря, коли не можеш насититися цим кайфом.