ГЛАВА 2

Віктор.

Я сидів біля вікна у великому кріслі, у своєму кабінеті і чекав, коли мої хлопці приведуть її сюди. Ту, яка має скоро стати моєю. Ту, яку мені обіцяли ще з дитинства, коли мені було всього 10 років. Так вона була зі світу людей, з якого ми давно пішли, але її бабуся вирішила так її врятувати, коли дізналася, що її внучку вб'ють у 33 роки. Так, звичайно, невідомо, чи врятує це її, але іншого вибору вона не бачила тоді, і ще це був і мій шанс мати мою королеву. Цікаво, яка вона? Чи поєднуватиметься вона зі мною? Чи гарна? Що ж, поки що я не знаю, відповідей на ці запитання, але скоро я все дізнаюся.

І ось настав цей момент, вони прийшли з нею. Кинули її прямо до моїх ніг, як трофей, і це було брутально. Вона була в білій сукні, а це означає, лише одне, у неї було весілля. Цікаво вона знає, що тепер буде зі мною? Що залишиться тут назавжди? І що у ній величезна сила?

Я глянув на неї, вона була прекрасна, наче троянда, але дуже налякана, і вся в сльозах, тремтить від шоку і страху. Побачивши її кулон я зрозумів, про силу свою вона ще не знає. Від неї це приховали.  І мені стало її шкода. Так саме шкода. Тому що тепер мені доведеться їй все пояснити. А як я поки що не знав, щоб не налякати її ще більше. І що мене здивувало, в її очах, я не побачив болю від того, що її розлучили з коханим у день їхнього весілля. Це означає, що її насильно видавали заміж ? І я її вчасно забрав? Невже мені так пощастило? Може це доля? Що ж побачимо.

Далі я посадив її на крісло і все спокійно пояснив. Я тільки, з дуже мені близькими, такий м'який, як зараз, адже вона повинна стати мені найближчою з усіх. З усіма іншими, я сильний, владний і справедливий, як належить королю вампірів. Після, мені було ясно, що вона втомилася, і була в шоці від такої правди, і всього цього, і їй потрібен час. І я бачив що вона ледь тримається, і сама далі не піде, і, звичайно, дорогу не запам'ятає з першого разу, тим більше в такому стані як зараз. І я, мовчки, взяв її на руки, вона була для мене немов пір’їнка, чи пелюстка троянди, і вона не чинила опір, і відніс її до кімнати,  як приємно було тримати її у своїх руках, це словами не передати. Там я її відпустив і сказав, щоб вона відпочила, пізніше прийде, Грета, вона дівчина надійна, і я їй довіряв, тому і зробив особистою служницею Дарії, і приведе її на вечерю, до мене, і потім я пішов, залишивши її одну .

У кабінеті на мене чекав Луціо, мій вірний помічник і друг дитинства, і завжди був поруч. Який явно хотів поговорити, і поки не висловиться він мене не дасть спокою, що ж я вирішив поговорити з ним.

- я тебе слухаю Луціо, давай кажи!

- Ти впевнений, що це ВОНА? – сказав Луціо

- Так!

- але Віктор, вона, людина! – сказав Луціо

– я знаю Луціо! І вона і повинна була бити такою...

- А якщо вона спробує тебе вбити? – сказав Луціо

- яке вбити Луціо? Дівчина досі не знає де вона, і хто, а ти таке говориш… вона зараз взагалі нічого, не розуміє…вона налякана….

- Значить, не знає і не розуміє?! – сказав Луціо

- Так, не знає Луціо ... і не розуміє!

- я так розумію, вона тобі сподобалася, так, Вікторе? Тож ти так її захищаєш? – сказав Луціо

- Так ... друг мій .... Так….

- що ж Вікторе, я тільки сподіваюся, що ти не помилився з вибором, і вона не виявиться не ТІЄЮ!

- Не помилився Луціо, не хвилюйся, моє чуття мене ніколи не підводить, плюс її кулон тому підтвердження.

- А що скаже твоя сестра?

- Ерін?

- Так!

- буде, нарешті, рада, що я через стільки часу знайшов свою Дашу і нарешті, заведу сім'єю ... і буду таким королем як всі хотіли

- добре, ну тоді я більше нічого не скажу... - сказав Луціо

- добре….

- я тоді піду Віктор, займуся справами, якщо буду потрібен, клич… ти знаєш де мене знайти

- Так звичайно Луціо, побачимось пізніше ...

- Так мій мілорд ... - сказав Луціо

І після того, як залишив мене одного, це був гарний привід подумати. Як інше дівчині сказати, як поводитися, ох, час від часу не легше. Хто ж знав, що все буде таке складно. І я просто вирішити чекати вечері, і того моменту, коли я знову її побачу. Потім пішов до себе прийняв душ, переодягся, і пішов у зал, чекати на неї там.

Дар'я.

Розбудив мене стукіт у двері. Коли я піднялася і сіла, то в кімнату зайшла, невеликого зросту світла дівчина, років так на двадцять, у простенькій формі, сукню, фартушок, балетки, волосся зібране в пучок, струнка, цікаво вона теж того, ну як він, чи ні? Гаразд, потім дізнаюся. І вона сказала:

-  пробачте, що розбудила моя леді.

- нічого….

- Мене звуть, Грета .... і я ваша особиста служниця… від сьогодні, і це особисте розпорядження господаря