ГЛАВА 1

Даша.

Сьогодні був особливий день, а точніше день мого весілля. Може це дивно, але я радості від цього не відчувала, може, тому що виходила заміж не з кохання? І ще за того, кого не любила? А може щось ще, не знаю. Просто я мала це зробити, заради батьків.

Мене звуть Дарія Осипова, я дочка заможного в місті бізнесмена Ігоря Осипова, мені 31 рік, і так я ще не була заміжня, жодного разу, і на сьогодні не мала дітей. А все тому, що я була зайнята своєю кар'єрою, допомагала батькові на його фірмі, була директором з реклами, та й усі ці гонителі за грошима мене не цікавили, мішки з грошима, що мені знаходив батько теж. І мій нинішній наречений Стас Жезлов був теж багатеньким синком, точніше син партнера по бізнесу мого батька. Та дружили ми зі Стасом із дитинства. Звичайно, я знала, що я йому завжди подобалася, але це все було в минулому.

Згодом нас відправили вчитися, і ми втратили зв'язок, і зовсім не спілкувалися. Навіть 10 років, як ми не бачилися. А 5 років тому ми з ним перетнулися, випадково, в одному новому нічному клубі, ми, звичайно, обоє дуже змінилися, навіть скажу, дуже, але всупереч цьому впізнали один одного. І ось тоді вирішили знову дружити та спілкуватися. А потім якось усе закрутилося, і ми почали зустрічатися, за його ініціативою, і мого батька. Ну ось так і дійшло до того, що наші батьки вирішили, так саме вони вирішили, не ми, що для користі наших сімей буде добре якщо ми одружимося. Але я його не любила. Не змогла. Він був не тим. Але мене власне ніхто й не питав, тому що знали що я на це скажу, і як буду реагувати.

І ось так я і виявилася, сьогодні у шикарній, трендовій, дорогій весільній сукні, зі стразами, розшитим бісером, на корсеті, від дорогого відомого дизайнера. У коштовностях із діамантів. Вся така ніби принцеса, або актриса Голлівуду на червоній доріжці, тільки ось що саме головне - нещасна. З шикарною зачіскою, вишуканим макіяжем. Все було просто бездоганно. Але тільки не тішило це мене, ні краплі. Сподівалася я лише на те, що я Стасу швидко набридну , як дружина, і він знайде собі коханку молодшу, і тоді я розлучуся з ним і буду вільна, як птах у небі. Але до цього мені доведеться його терпіти щодня! Жах! А найгірше спати з ним в одному ліжку! Секс із ним взагалі не береться до уваги. Це навіть сексом не назвеш, так раз - два і все.

Зараз навіть мама мені нічим не могла допомогти, вона слухалася батька. Ні, він був не тиран, або таким, що його накази не обговорюються, просто любила вона його дуже, і умів він її вмовити, знав, на які важелі тиснути. І ось тут так і вийшло. Шкода щойно єдина людина, яка могла мене врятувати, від усього цього, і кого боявся, мій батько, це була моя бабуся, мати моєї мами, якої, на жаль, уже немає з нами цілих 15 років. І скажу, загинула вона за дуже загадкових обставин, як усі тоді говорили, я ж тоді була маленькою і нічого ще не розуміла. І цю тему батьки дуже старанно приховували, і не порушували, чому не знаю. Так я намагалася щось дізнатися але не виходило.  Але я цього не забула і мала намір все дізнатися.

І все що, мені від неї дісталося, на панят, так це лише, дуже красивий і старовинний небесного кольору невеликий кулон, у вигляді троянди, що розпустилася, а в середині неї було червоного кольору серце. Мама говорила що це сімейна коштовність. Яку вона мені подарувала, коли мені виповнилося 5 років, і сказала ніколи його не знімати, ні за яких обставин, ні самою, ні комусь, дозволити це робити. Я так і зробила. Завжди його носила з того самого моменту. Навіть зараз він був на мені. Це був ніби мій щасливий амулет.

І ось я була вже готова, настала та сама година, але я так не хотіла йти просто до жаху. У цей момент до мене зайшла моя мама, в шикарному синьому платті нижче колін, з красивою зачіскою, яскравим макіяжем, мовчки глянувши на мене, кілька хвилин, і потім сказала:

- Даша, доню, ти сьогодні така гарна у мене.

- мама, прошу, не треба. Мені і так гидко.. від цього всього цирку ... і всього цього гламуру.

- Доню вибач за це, пробач, що ти повинна це зробити, я знаю, ти його не любиш, але повір, це для твого ж добра.

- якось переживу мам, та й Стас мені не чужий, я його знаю, ніби сто років але, він мені буде скоріше друг, ніж чоловік ... і ти це розумієш ... але батько ... уперся і все!

- Просто будь обережна добре? І прошу доню, кулон бабусі , ні за що на світі не знімай , гаразд?

- гаразд, але мам, навіщо він? Що ти від мене ховаєш? Що я не знаю? Скажи прошу..

- ще не час для цього Даша, але потім ти все дізнаєшся, і сподіваюся, вибачиш мене і батька, за це, але так потрібно ... повір ...

- ох, мамо.

- Гаразд, давай не будемо про сумне, все пішли, Даша, тобі пора, Стас на тебе вже чекає.

- добре мамо, пішли…

- сьогодні твій день, Даша, і він повинен був бути найщасливішим..і ти маєш бути в цей день найщасливішою

- Так, але став він самим нещасним, мам!

- ох, доню.

І ми з мамою мовчки пішли до зали. Він був великий, світлий, просторий, шикарний, без зайвого, з великим вікнами до підлоги, прикрашений самим крутим дизайнером у місті. Враховуючи, що це був 10 поверх, найшикарнішого та найдорожчого готелю міста, то з вікна вигляд був шикарний. Усі гості були вже на місці. Мій наречений Стас стояв і посміхався, як чеширський кіт, мені від цього було аж бридко, і навіть нудило, а коли мене побачив, то мало не світився, як новорічна гірлянда, а я…..