ГЛАВА 15

Валерія.

Пройшов один тиждень. Цей весь тиждень я провела в лікарні, після останньої нашої зустрічі з Кирилом. За цей час, Кирило, ні разу більше не з'явився. Біля мене були і Анна, і Яна, але не було його. Того, кого мені так не вистачало, якого, я так хотіла бачити, якому, мабуть було, зовсім не до мене. Ніхто нічого мені не казав, і я вирішила нічого не питати. Аня, і Яна допомагали мені, як могли, були весь час поруч, хоча я їх не просила. Мені було приємно, що після всього, що сталося, хоч комусь було не байдуже до мене. Він просто вирішив мене таким чином кинути, я так думаю . Ну що ж, я все прекрасно розумію, він має на це право. Але я за ним бігати і просити не кидати мене не буду. Тільки тепер я точно після лікарні поїду до себе додому, а не до нього, а речі попрошу забрати Яну.

Настав ранок п'ятниці . Минуло ще  п’ять днів, і це була другий тиждень, як я була в лікарні і сьогодні мене обіцяли виписати, і відпустити додому. Коли мене виписали, зі мною була тільки Анна. Вона допомогла мені зібратися, і обіцяла відвести мене додому. Поки ми їхали то трохи вирішили поговорити:

- Лера, ну як ти себе почуваєш, ти точно зможеш бути вдома одна ?

Ти Впевнена?

- так звичайно, краще вдома, ніж тут ..

- і куди тепер тебе везти?

- в мою квартиру Ань, тільки спочатку давай поїмо до Кирила, я заберу свої речі, поки його немає вдома ..

- добре , а потім що ти будеш робити?

- ще не знаю Ань, але думаю, поїхати до батьків на час, ну може на тиждень, а там може, залишуся на свій день народження, і на новорічні свята, потім вирішу , зараз не знаю ще ..

- як це ти будеш там на свій день народження? ! Ееее ні, так не піде, подруго, я ж тобі сюрприз хотіла приготувати, я тебе звідти сама заберу, якщо ти не приїдеш, а після їдь куди хочеш , ясно?

- Ань, я подумаю, до мого дня народження ще майже цілий місяць, і мало що за цей час може статися, і ти знаєш, що у батьків я довго не зможу пробути, тим більше мені на роботу через тиждень…

- добре Лера, але якщо тобі потрібна буде моя допомога, тільки дай знати , і я відразу до тебе, добре?

- спасибі Ань ..

- і так, коли ти збираєш їхати?

- думаю завтра або післязавтра ...

- добре ..

- Тільки будь там обережна Лера..

- буду Ань ...

 Приїхавши в квартиру Кирила, там було тихо, і його там якраз не було, мені пощастило.

Я швидко зібрала всі свої речі, яких було зовсім мало, і повернулася в машину до Анни , і вона запитала:

- ну що все зібрала, що хотіла ?

- так , Ань, тепер можна їхати до мене, але по дорозі мені треба ще в магазин за продуктами, якщо тобі не складно….

- без проблем, для тебе подруго все що завгодно, правда, тільки в розумних рамках

- ну, це звичайно Ань

Посміявшись над цим, ми поїхали в торговий центр за продуктами, багато мені їх не потрібно було, так як я на днях їду до батьків, ще потрібно їм зателефонувати, і попередити про такий приїзд, а то це може їх не особливо порадувати. Хоча вони завжди раді, мені, тим більше що я давно не була вдома.

Через годину . Анна мене привезла додому. І я сказала:

- Ань, може, зайдеш?

- ні, Лера, вибач, не можу, справи ...

- добре, не буду тебе затримувати, спасибі за все тобі ...

- нема за що подруго, все давай йти відпочивай, а коли вирішиш коли будиш, їхати, дай знати, добре?

- добре скажу, тільки я їхати буду автобусом ...

- нічого хоч на вокзал тебе відвезу з речами, тобі ще не можна важке носити ти ж знаєш

- добре Ань, домовилися, до дзвінка ..

- так Лера, бувай!

І вона мене обняла і пішла. А я увійшла в свою улюблену квартиру. Занесла пакет на кухню, потім сходила до сусідки, і забрала свого кота, якого я так давно не бачила. Він уже напевно забув, що його господиня я, а не сусідка Ліля.

Напевно варто завести кота до батьків, там йому буде добре, а то мало що зі мною ще може трапитися, і я не встигну його нікому віддати. 

Трохи відпочивши, приготувавши собі поїсти і кота нагодувавши, я вирішила, що кота залишу батькам, коли буду від них їхати. Зараз прийму душ і потім подзвоню мамі порадую, що вирішила приїхати до них не надовго.

Через ще одну годину. Коли, а я вже лягла в ліжко, я вирішила набрати маму, щоб сказати що вирішила до них приїхати:

- Привіт, мам!