Початок

Що таке кохання? Як можна його відрізнити від звичайної закоханості? Чи завжди це сильне почуття супроводжується гострою ревністю? Кохання і любов — це різні поняття чи тотожні? Як вони співвідносяться між собою, як переплітаються в людському серці? Чи існує людина, яка взагалі ніколи не кохала? І чи може одна людина кохати одразу декілька осіб?

Я жодного разу не казала жодному хлопцю, що кохаю. Бо насправді я і не кохала — просто не вміла, не відчувала цього головокружного почуття.

Я навчалася в четвертому класі, коли вперше хлопчик-однокласник несміливо, але щиро сказав мені, що кохає. Мені тоді було так приємно й незвично, наче щось тепле торкнулося серця, але він мені не подобався. Зовсім. Я була відмінницею з акуратно заплетеними косами, а він — двієчником із вічно розхристаним портфелем. Я була ввічливою, правильною, старанною, а він — справжнім хуліганом, неспокійним і непередбачуваним. Тоді я ще не розуміла, що частіше за все саме протилежності притягуються, наче магніти з різними полюсами. До речі, зовнішність у нас також була протилежною: я — брюнетка з темними карими очима, він — світловолосий блондин із небесно-блакитними очима, які так і сяяли на його обличчі.

Ох, як згадаю той час! Арсен постійно смикав мене за довгий темний хвіст, навмисне чіпав мої речі, кидав у мене мокру ганчірку для витирання дошки, вигадував різноманітні прізвиська — іноді образливі й дошкульні, іноді смішні та навіть милі. Пам'ятаю яскраво, як раптом нападе на нього хвиля ніжності: сидить, задумливо гортає підручник природознавства, побачив малюнок, на якому зображено двох білосніжних лебедів, і каже тихо, з мрійливим виразом обличчя: «Бачиш, Ліно, це я і ти... Пливемо собі разом безтурботно, як ці лебеді, такі ж закохані, як і ми!» Я холодно сказала, що я в нього не закохана, тому картинка — зовсім не про нас. Він тоді образливо скривився і буркнув, що я йому всю романтику безжально зіпсувала. А потім знову починав чіплятися до мене, ставав грубим, непосидючим і особливо шкідливим хуліганом.