Prosto Chelovecek

02:07. Собор мовчить. А Париж пам’ятає.

Над містом зависла тінь 27-ї зорі.

Пророцтва кажуть: кожне 27-ме життя — останнє. Але що, коли пам’ять прокидається раніше, ніж дозволено?.

Я — той, хто записує історії, які не можна забути.
Мої книги — це шепіт каменів собору, дзвін тиші у залах Ордену, і кров, що пульсує між рядками.

Мої книги — не просто історії. Це — двері.
Двері у темряву.
У світло.
У тебе самого.

Я — той, хто записує голоси тіней. Той, хто чує, як у стінах старого міста шепочуть легенди. Письменник, що народився з попелу спалених історій під числом 27...

Моя проза — це містика, що проходить крізь час, де реальність переплітається з пророцтвами, де любов сильніша за смерть, а кожна літера — слід крила на піску вічності.

Читаючи — ти згадуєш те, що колись знав.