Книги
Конкурси
Блоги
Колекції
Бібліотека
Вхід
Реєстрація
Жанри
Всі жанри
Міське фентезі
Фентезі
Сучасна проза
Жіночий роман
Любовні романи
Підліткова проза
Фантастика
Історичний роман
Фанфік
Бойовик
Детектив
Трилер
Гумор
Містика/Жахи
Не художня література
Дитяча література
Різне
Любовне фентезі
Короткий любовний роман
Історичний любовний роман
Сучасний любовний роман
Любовна фантастика
Бойова фантастика
Наукова фантастика
Постапокаліпсис
Антиутопія
Бойове фентезі
Поезія
Молодіжна проза
Добірки
За популярністю
За оновленнями
Новинки
Бестселери
Колекції
Наталя Черкас
Щирому Читачеві – від щирого автора Весна і Літо мої, на жаль, вже в минулому. Як кажуть, час збирати каміння. А в мене таке відчуття: я його ще й не розкидала. Бо не здійснила заповітної Мрії, що з ранньої юності зростала в найпотаємнішому куточку Душі. Маючи непереборний потяг до літературної творчості, до останнього часу не мала можливості реалізувати своє покликання. Зовні виглядала цілком успішною. Та відчувала: живу не своїм життям. Нелегкі, інколи – трагічні, обставини упродовж довгих років не залишали сили й часу хоч би на кілька кроків наблизитися до Мрії. А яке воно життя – без Мрії? Неймовірно: час настав і сили знайшлися у самісінькому пеклі луганського літа 2014 року – під залпи «градів», свист снарядів, тріск автоматних черг, біг наввипередки з осколками, без світла, води і хліба. Людина думає про Вічність, коли кожна мить може стати останньою… Роман «Чисті джерела» є першим із давно задуманої й омріяної мною трилогії «Книга життя. Правдива історія». Майбутня трилогія – автобіографічна, але, на мій погляд, скоріше – соціально-психологічна, бо має на меті відобразити й осмислити трагедію особистісної нереалізованності кількох поколінь української інтелігенції, що в буремні роки, на зламі історичних епох заблукала й досі ще блукає в пошуках самоідентифікації й сенсу життя (свого власного «шляху до Храму»). Хто ми, діти часів «застою» і «перебудови», виховані радянською «імперією Зла» так, щоб існували без Коріння, не пам`ятаючи своїх Джерел, майже забувши рідну Мову? Які ми, нащадки могутньої козацької слави? Чи здатні навернутися до Чистих Джерел свого Народу, щоб нарешті стати самими собою: сильними, мужніми, талановитими українцями, гідними подвигів великих пращурів заради свого Народу? Вистраждана відповідь на ці питання – провідна тема майбутньої трилогії. Для мене, пра-пра-пра…онуки славетного уманського полковника, що за примхою Долі все свідоме життя прожила в російськомовному середовищі Донбасу, написати роман рідною українською мовою – неабияке випробування. Виклик Долі, який я, як справжня козачка, приймаю з вдячністю і великою відповідальністю. Впевнена: генетична пам`ять, код ДНК – уперта річ, а поклик крові – не просто гарні слова. Буду щаслива, якщо моє щире слово знайде відгук у Вашій Душі. Це стане моїм особистим скромним внеском – маленькою краплиною до могутнього океану нашої Єдності, нашої спільної Перемоги. Перемоги й над зовнішнім ворогом, що нахабно плюндрує нашу Землю, і над внутрішнім, що давно міцно вріс у нас самих і нізащо не хоче звільняти свідомість. Цей, внутрішній ворог, що плюндрує наші Душі, – найнебезпечніший… А тепер, написавши Вам цього листа, прошу Бога допомогти мені грішній, дати таланту і сили здійснити Мрію всього життя. Благаю про Мир, спокій, взаєморозуміння, процвітання, щастя, здоров`я й Любов для всіх людей на Землі. А особливо - в ці трагічні часи випробувань – для нас, мої дорогі брати і сестри, і для нашої єдиної в світі – України. Хай береже Бог всіх нас і нашу Батьківщину. Слава Україні!
Поділитися
Поскаржитися
Підписатися · 2
Твори
Блог
У користувача поки що немає написаних творів
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше
Дозволити