Надія Оніщук

Колись, у часи, коли світ ще не знав меж, а зорі шепотіли імена ще ненароджених, Велика Ткаля долі ткала нитки людських доль на Небесному Верстаті. Вона знала кожне серце, кожну душу, кожну мить — бо з її пальців витікало саме життя. Одного разу з її верстата впала одна єдина нитка — і розірвалася навпіл. Обидві половини впали на землю, але в різні частини світу. Ткаля довго шукала, але не змогла їх з'єднати знову. Відтоді у світі почали народжуватись ті, чиї душі були не цілими, а лише половинами. Вона дала їм дар — Істинність: глибокий зв’язок, що прокидається, коли дві половини зустрічаються. Це більше за любов, більше за долю. Це — первісна пам’ять душі про свою другу частину. Святий незламний зв'язок.