-
Поділитися
- Поскаржитися
Привіт, народ! Я автор сучасної прози у жанрі психологічної драми з елементами фантастики.
Долучаюся до сучасних українських авторів та старанно працюю над тим, щоби наш вік не запам'ятався, як пора фінфіків та графоманства. Моя мета - лишити слід в українській літературі. Щоби люди казали: "так, із українського є, що почитати".
Так уже вийшло, що найцікавішою темою для мене стала внутрішня боротьба із самим собою. Зі своїми демонами, пороками, комплексами, страхами. Тому в моїх творах присутні елементи фантастики. Я використовую цей інструмент для візуального образу того, із чим нам доводиться боротися щодня.
Якось у письменника спитали: "Чому ти пишеш? Якщо тебе ніколи не будуть публікувати, чи продовжиш писати далі?". Моя відповідь на це питання - так. Я ненавмисне став автором прози. Просто це був єдиний доступний варіант цілісно розповісти історію і прояснити її кінець для себе. Мені хотілося дізнатися, що буде з моїми героями. Тож я взяв інструменти, які лежали у вільному доступі, навчився ними працювати і став видобувати з каменя скарб.
Я пишу не тому, що хочеться. Я пишу, бо це мій кисень. Лише після виснажливого текстом вечора приходить ейфорійне відчуття задоволення від життя.
Письмо - це мій наркотик, мій орієнтир. Мої ліки від депресій та шлях, який не веде мене в тупик.
Більше цікавого про мене можете дізнатися в Інстаграмі. Підписаний так само;)
P.S. Зареєструвавшись на сайті, ви побачите мою приховану оповідку, яку не бачать звичайні глядачі.
Долучаюся до сучасних українських авторів та старанно працюю над тим, щоби наш вік не запам'ятався, як пора фінфіків та графоманства. Моя мета - лишити слід в українській літературі. Щоби люди казали: "так, із українського є, що почитати".
Так уже вийшло, що найцікавішою темою для мене стала внутрішня боротьба із самим собою. Зі своїми демонами, пороками, комплексами, страхами. Тому в моїх творах присутні елементи фантастики. Я використовую цей інструмент для візуального образу того, із чим нам доводиться боротися щодня.
Якось у письменника спитали: "Чому ти пишеш? Якщо тебе ніколи не будуть публікувати, чи продовжиш писати далі?". Моя відповідь на це питання - так. Я ненавмисне став автором прози. Просто це був єдиний доступний варіант цілісно розповісти історію і прояснити її кінець для себе. Мені хотілося дізнатися, що буде з моїми героями. Тож я взяв інструменти, які лежали у вільному доступі, навчився ними працювати і став видобувати з каменя скарб.
Я пишу не тому, що хочеться. Я пишу, бо це мій кисень. Лише після виснажливого текстом вечора приходить ейфорійне відчуття задоволення від життя.
Письмо - це мій наркотик, мій орієнтир. Мої ліки від депресій та шлях, який не веде мене в тупик.
Більше цікавого про мене можете дізнатися в Інстаграмі. Підписаний так само;)
P.S. Зареєструвавшись на сайті, ви побачите мою приховану оповідку, яку не бачать звичайні глядачі.