Михаїл Блоковський

Привіт, народ! Я автор сучасної прози у жанрі психологічної драми з елементами фантастики. Долучаюся до сучасних українських авторів та старанно працюю над тим, щоби наш вік не запам'ятався, як пора фінфіків та графоманства. Моя мета - лишити слід в українській літературі. Щоби люди казали: "так, із українського є, що почитати". Так уже вийшло, що найцікавішою темою для мене стала внутрішня боротьба із самим собою. Зі своїми демонами, пороками, комплексами, страхами. Тому в моїх творах присутні елементи фантастики. Я використовую цей інструмент для візуального образу того, із чим нам доводиться боротися щодня.  Якось у письменника спитали: "Чому ти пишеш? Якщо тебе ніколи не будуть публікувати, чи продовжиш писати далі?". Моя відповідь на це питання - так. Я ненавмисне став автором прози. Просто це був єдиний доступний варіант цілісно розповісти історію і прояснити її кінець для себе. Мені хотілося дізнатися, що буде з моїми героями. Тож я взяв інструменти, які лежали у вільному доступі, навчився ними працювати і став видобувати з каменя скарб.  Я пишу не тому, що хочеться. Я пишу, бо це мій кисень. Лише після виснажливого текстом вечора приходить ейфорійне відчуття задоволення від життя. Письмо - це мій наркотик, мій орієнтир. Мої ліки від депресій та шлях, який не веде мене в тупик. Більше цікавого про мене можете дізнатися в Інстаграмі. Підписаний так само;) P.S. Зареєструвавшись на сайті, ви побачите мою приховану оповідку, яку не бачать звичайні глядачі.  
Привіт, народ! Я автор сучасної прози у жанрі психологічної драми з елементами фантастики.

Долучаюся до сучасних українських авторів та старанно працюю над тим, щоби наш вік не запам'ятався, як пора фінфіків та графоманства. Моя мета - лишити слід в українській літературі. Щоби люди казали: "так, із українського є, що почитати".

Так уже вийшло, що найцікавішою темою для мене стала внутрішня боротьба із самим собою. Зі своїми демонами, пороками, комплексами, страхами. Тому в моїх творах присутні елементи фантастики. Я використовую цей інструмент для візуального образу того, із чим нам доводиться боротися щодня.

 Якось у письменника спитали: "Чому ти пишеш? Якщо тебе ніколи не будуть публікувати, чи продовжиш писати далі?". Моя відповідь на це питання - так. Я ненавмисне став автором прози. Просто це був єдиний доступний варіант цілісно розповісти історію і прояснити її кінець для себе. Мені хотілося дізнатися, що буде з моїми героями. Тож я взяв інструменти, які лежали у вільному доступі, навчився ними працювати і став видобувати з каменя скарб.

 Я пишу не тому, що хочеться. Я пишу, бо це мій кисень. Лише після виснажливого текстом вечора приходить ейфорійне відчуття задоволення від життя.

Письмо - це мій наркотик, мій орієнтир. Мої ліки від депресій та шлях, який не веде мене в тупик.

Більше цікавого про мене можете дізнатися в Інстаграмі. Підписаний так само;)

P.S. Зареєструвавшись на сайті, ви побачите мою приховану оповідку, яку не бачать звичайні глядачі.

 
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше