Михайло Філоненко

Михайло Філоненко
письменник, який не говорить вголос — але його тексти звучать довго.

Працюю з тишею, філософією, постжанровістю. Мені близькі світ після катастрофи, віра як інтерфейс, пам’ять, що болить ніжно. Пишу про втрату, самотність, моральний вибір, гріх і тінь, у якій завжди ховається ніжність.

Мої історії — це не форма, а стан. Тут жанри стираються, а головне завжди поруч, але не в центрі.
Я не вчу і не розважаю. Просто залишаюсь поруч.
Щоби читач мав куди увійти. І залишитися.