Мара Сантарна

Мене звуть Мара Сантарна — і це ім’я, що прийшло з тиші.

Пишу історії, які не закінчуються крапкою. Вони шепіт повернення до себе. Це історії пошепки з потойбіччя. І можливо захочеться посміхнутись. А можливо поплакати. Відчути співчуття. Може навіть осуд. А можливо трішечки перелякатись, як у дитинстві, коли бабуся розповідала страшні казки та робила великі очі... Дозволь це собі. Емоції лікують.

Я досліджую життя, любов, смерть, памʼять і те, як світ починається не з матерії, а з присутності.
Вірю, що слово може бути світлом.
І кожен, хто читає — він бачить, він спостерігач, і також є частиною акту творення.