Мара Сантарна

Мене звуть Мара Сантарна — і це ім’я, що прийшло з тиші.

Пишу казки, які не закінчуються крапкою. Вони шепіт повернення. Це казки пошепки з потойбіччя, які загорнуть тебе у теплі обійми. І трошки відступить тривога. Бо ці історії відбулись не з тобою. І можливо захочеться посміхнутись. А можливо поплакати. А можливо трішечки перелякатись, як у дитинстві, коли бабуся розповідала страшні казки та робила великі очі... Дозволь це собі. Емоції лікують.

Я досліджую життя, любов, смерть, памʼять і те, як світ починається не з матерії, а з присутності.
Вірю, що слово може бути світлом.
І кожен, хто читає — він бачить, він спостерігач, і також є частиною акту творення.