Леля Васильова

Змалечку любила слухати казки, а згодом і сама почала їх придумувати. Пройшла ціла еволюція перш ніж я взялася за письменство серйозно. Сині зошити з написом “Книга” і декілька списаних сторінок. Різні фандоми і я, з широко розплющеними очима, завмираю, дивлячись на простори фікбука. Запал до фандомів згасає, на ноутбуці безліч незавершених робіт. Почався карантин. І ось мені прийшов лист, з відмовою на проект “Школа успіху”, яка розбила мій світ на крихітні частинки, адже у власній голові я мала стати учасницею. Я думала, що лідерство=успіх. Брехня собача! Того вечора, витерши сльози, шукала в інтернеті літературні конкурси. Може просто це не та дорога, яка мені судилась. І почались літературні конкурси. Опа ля ля. Як круто. І знову творче вигорання. Але письменник по натурі - письменник завжди. Кольорові яскраві сни, цікаві ідеї, почуття, які так і ринуть з душі. І знову я піддалася цьому пориву.  Вважаю, своєю сильною стороною саме психологізм власних творів. Я навіть колись мріяла вчитись на психолога. І всі письменники вони трохи психологи. А творчість допомагає розібратися з власними проблемами. Тож скажу наостанок, моє життєве кредо в цей момент, коли я пишу цей текст (05.04.2021 19:50) це три всього лише три маленькі, але сильні слова: рухатися, досліджувати, творити.
Обкладинка книги "Сповідь у просторі відсутності довіри"
Безкоштовно
Мить – і страх заполоняє все навколо. Як бути? Що робити? Куди рухатися далі? Та я йду і врешті-решт долаю свій шлях, зітканий з відчаю й надії, з поразок і перемог, а н...
5
1 632
Повний текст
42 стор.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше