Я не пишу казки. Я пишу історії, в яких жінка хоче не вижити, а відчути. Моє письмо болить, стискає в горлі, збуджує і пробуджує одночасно. Я не боюсь оголювати - тіло, психіку, сором, злість, бажання. Моє слово не просить дозволу - воно входить в шкіру. Я не подаю жінок як жертв. Я показую їх у моменті, коли вони перестають терпіти. Я пишу для тих хто мовчав занадто довго. Для тих у кого всередині ще горить. Я не вірю в "норму". Я вірю в жінку, яка в один момент каже: "Досить! Тепер я голова в цій історії.
Це є я. Kate Vesper.