Я пишу, коли не можу мовчати.
Між літерами — все те, про що не кричать уголос: втрати, пошуки, розчарування і тихі перемоги.
Я не вчу жити. Я просто ділюся тим, що пережила.

Моє письмо — як дощ за вікном: хтось побачить у ньому сум, а хтось — очищення.
Колись я розчаровувалась у словах. Тепер — живу в них.
Тексти — мій спосіб бути.

Якщо вам знайомо відчуття, ніби ви «зайві» в цьому світі — залишайтесь.
Можливо, ми з вами не такі вже й самотні.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше