Holy Fixik

Вітаю. Я — солдат ЗСУ, у строю з 2022 року. Учасник бойових дій, який пройшов через контузії та те справжнє пекло, яке зазвичай бачать лише в кіно.

Сьогодні моє життя — це постійний перетин двох реальностей. Реальної війни та віртуальної Зони у DayZ, де я намагаюся «залишити» те, що неможливо нести далі.

Я почав писати «Щоденник Сталкера», бо зрозумів: те, що ми бачимо на фронті, і є та сама «Зона». Тут теж є свої аномалії — місця, куди не варто заходити, і моменти, коли час зупиняється.

Чому Сталкер? Бо в цьому є паралелі з моїм життям:
Аномалії та «прильоти»: Як і в Зоні, на війні ти вчишся відчувати небезпеку шкірою. Один невірний крок — і ти потрапляєш у «м'ясорубку», яка не прощає помилок.

Ціна артефакту: Для сталкера це рідкісна річ, для нас — це кожна хвилина тиші, ковток гарячого чаю або коротка звістка від рідних.

Справжнє братерство: У світі DayZ та в моєму «Щоденнику» ви знайдете те саме, що я бачу щодня у своїх побратимах — відданість, яка тримається не на словах, а на спільній крові та перекурах під обстрілами.

Монстри: Справжні мутанти не завжди мають ікла. Іноді це те, що війна робить із людською психікою, і те, з чим я борюся щоразу, коли сідаю за написання нових рядків.

Мій «Щоденник» — це спроба знайти шлях крізь «Викид» у власній голові. Це історія про те, як не втратити людину в собі, коли навколо лише випалена земля.

Заходьте, читайте. Можливо, мої тексти допоможуть і вам знайти свої орієнтири у цій темряві.