Ганна Куць

Моє дівоче прізвище Куць стало літературним псевдонімом у поєднанні із ім,ям бабусі Ганни, яка залишилася для мене втіленням родинного затишку і тепла, самовідданості і жертовності. Я ж, Любов Гевленко, розміщуючи написані твори на літературній платформі, лише ховала своє ім,я від насмішкуватих зауважень тих, хто знав мене як просту сільську учительку, яка на старість вирішила стати «казкаркою». Мною керувало бажання поділитися власними віршами, казками, які допомагали мені зробити навчально-виховний процес цікавим і повчальним. Але, як кажуть, «Остапа понесло»… Понесло до пори, до часу, бо життя дає причини не лише для злетів. У моєму випадку це відсутність оптимістичних настроїв. Роботу, звичайно, не завершено. Ночами думки римуються, але зникло бажання перекладати їх на папір. Поки що… Посивіли мої надії, спопелилися сподівання, смиренності навчені в миті прощання. Їх у прірву із болем відчай тягне лавиною… Як же важко буває залишатись людиною! Одягаю щораз душу в світлії шати із уміння любить і уміння прощати…
У користувача поки що немає написаних блогів
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше