Эмилия Крук

Я не верю давно в апельсиновый джем, Он лишь малость пьянит, не решая проблем, Он на миг оттеняет соблазн роковой, Не давая совсем покрутить головой. И как будто накроет эмоцией вскользь… Вроде беды одни, но бесчисленно польз. Замирая в дыму, я попробую спать, Чтобы с честью потом заглянуть под кровать. И в сорочке до пят, поднимаясь с колен, Я опять разревусь, не найдя перемен. Это жутко банально, немного смешно… Но мне джем пару лет заменяет вино. Я открою тетрадь, записав кучу строк. Это важно, вот так навыдумывать впрок. Чтобы перья потом не бежать собирать И, глотая слова, не обманывать мать. Это важно… Забавно… И точно моё. А повыть помогает в пролеске зверьё. Я не верю давно в перепуганный джаз, Не мотивы важны, а сомнительность фраз. И понять бы себя, но, пожалуй пройдусь. Чтобы четко, как в старь, перемалывать Русь. Это больно, напряжно, по-своему зло. Я, наверно, сорвусь, чтобы так не скребло…
У користувача поки що немає написаних творів
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше