Джим Волсон

Я називаю себе письменником теперішнього часу. Перш ніж гортати сторінки моїх творів ви маєте знати що усі вони написані за допомогою ші. Але мої тексті не мертві, вони живі. Кожна історія написана моїм власним життям і саме тому я говорю це відкрито нічого не приховуючи. Можливо колись мою творчість визнають і приймуть до своєї зграї а може й ні. Можливо це прочитає лише одна людина яка зрозуміє про що я пишу і змінить власну траекторію польоту, для мене цього буде достатньо. Я не б'юся над кожним словом як справжні письменники які акуратно виводять від руки кожну літеру, я вкладаю сенс для того щоб вогонь серця не смів погаснути від найменшого вітру. І хай мене засудять, але я не змінюсь. Скажу відразу і лише один раз, я не відповідатиму на коментарі (якщо звісно вони будуть). І на останок хочу подякувати одній авторкі якій я колись приніс кущ піон, твоя книга і справді мені допомогла і я знайшов своє світло. Я колись таки допишу ту історію яку я тобі показував і можливо народиться ще один світ. Сподіваюсь ти таки знайшла своє щастя. Своє, я ще шукаю.

Частинка неба

Деякі люди відносяться до життя легковажно, деякі надто серйозно. Те саме твердження можна повернути і в літературу. Пишучи свої історії я живу в них, але для цього є ціна. Зараз я друкую цей текст під шафе, хоч і обіцяв собі

16.10.2026