Божена Макар

Бува не змóвчу і пишу що хочу –
Про дощ, про каву, чи пустий вагон,
Про сльози, чи про посмішку жіночу,
Пишу що хочу! Я без забобон!

Казали, що занадто особисте,
Писали: "Можеш краще, не філонь!"
Кричали: " Ти чому оце розкисла?
Давай!!! І щоб вірші були агонь!"

"А що ви ліпите? – спитав мене мужчина,–
Нема сюжету! Не смішіть людей!
Дурня якась, сільська картина!
Варіть борщі, учіть дітей!"

Борщі...Це так не романтично,
І діти вже самі мене навчать,
Пишу що хочу! Може й не класично,
Але відвертості – не позичать!