Зоряний пил

— Я хочу, щоб ти знала, — він не посмів відвести погляд від теплих бурштинових очей. Серце вдарило, відчайдушно пробиваючи грудну клітку, ніби хотіло, щоб дівчина бачила щирість, що жила в ньому. — Герміона, ти мені… — іскри, що спалахнули, приємний лоскот у легенях і видих тисячі згасаючих частинок зоряного пилу, закружляли в повітрі.