захисник для милої дівчини 18+

Охоронець завiв Мiру в камеру №3. Позаду дiвчини голосно грюкнули металевi дверi, жалiбно скрипнув ключ у замку, й вона опинилася в душному примiщеннi, де, окрiм неi, було ще вiсiмнадцять затриманих жiнок. Угорi в единому вiкнi з трiснутим склом– маленька вiдчинена кватирка, яка була не в змозi впустити достатньо свiжого повiтря, щоб його вистачило на всiх. Мiра пройшла до свого лiжка, прилягла на протертий до дiр ватяний матрац, накритий простирадлом, що вже давно змiнило свiй бiлий колiр на сiрий, ще й з великою латкою посерединi, та картатою ковдрою. «Коли отак заходиш у камеру, то здаеться, що вiд задухи, спеки та запаху поту, змiшаного з дешевими парфумами, одразу задихнешся й зупиниться серце,– подумала Мiра.– Але людина– iстота живуча, до всього призвичаюеться i може роками так жити