— Твій підпис відібрав у мене роки волі, Олександро, — Кай затиснув її в темряві балкона, стиснувши смарагдовий шовк сукні.Його вовчі зіниці спалахнули золотом.— Я нічого не підписувала! — задихаючись, відповіла вона. — Мене підставили так само, як і тебе.Пальці альфи стиснули її талію, виявляючи шалений пульс. Її кров не брехала. Вона казала правду.Кай нахилився до її губ, обпаливши подихом із присмаком попелу:— Якщо це так, лялечко... то справжній ублюдок весь цей час сидить поруч із тобою за одним сімейним столом. І він пошкодує, що народився.