— Твій цирк закінчився в прямому ефірі, пташко. Тепер ти граєш за моїми правилами.
Марк блокує ліфт ключем і робить крок уперед. Його важке тіло втискає мене в дзеркало, а залізна хватка замикається на зап'ястях над головою.
— Я не просила мене рятувати! Ти сам викинув мене чотири роки тому!
— Я дав тобі час вирости. А ти пустила у своє життя нікчему, — його голос вібрує біля моєї щоки, а долоня грубо задирає поділ сукні, впиваючись в оголене стегно. — Ти вся тремтиш, Ніко. Бреши скільки завгодно про свою гордість, але твоє тіло знає, чиє воно насправді.