Десять-п'ятнадцять рухів та готова одна штука. На стіл упаковки її. Ціна їй - копієчка. Батон хліба коштує шістнадцять копійок. Батон можна їсти близько години. За годину можна зробити більше штучок, ніж коштує батон. Менше немає сенсу займатися цим. Робиш рухи, відпрацьовані до автоматизму і тихо ненавидиш – у голові жодної думки, жодної високої мрії. Ох, скільки штук треба зробити, щоб вистачило всім. Спочатку всім, хто між товаром та грошима, і, потім, усім, хто поруч.
А колись були високі мрії!