— Будь ласка, тату! Скажи, що це не те що ти маєш на увазі! Що ти віддаси йому щось інше… Тільки не мене! Будь ласка!
— Замовкни, Анно! — батько різко скидає мою руку і грубо хапає мене за передпліччя, боляче стискаючи пальці на моїй шкірі. — Ти зробиш те, що я кажу!... Пішла до нього, швидко!
Він з силою штовхає мене вперед, прямо в бік незнайомця.
Я зажмурююся, готуючись до падіння, але замість підлоги мене ловлять міцні чоловічі руки. А вже наступної миті лунає звук, схожий на удар хлиста. Незнайомець стискає зап’ястя батька так, що чується хрускіт кісток. Батько скрикує від болю, його обличчя миттєво сіріє, а коліна підгинаються.
А в наступну мить голос незнайомця звучить смертельно тихо:
— Ти сам віддав її мені. Відтепер не торкайся того, що тобі більше не належить.