Твоє сердечко

Твоє сердечко,
Як скло холодне,
Як дерево, що змерзло,
Що роса на ньому,
Яка змушує той вітер
Колисати гілки й колисати.

Нехай листя опаде,
Що вже давно зів’яло,
Бо в новому дні це вже не актуальне.
Нехай проміння сонця бездушевно
Зійде в новому дні.
Нехай в новому дні все буде по-новому.

Та й пелюстки вже ті не повернути.
Птахи лише нагадувати будуть,
Співати голосно пісні свої.
Та ноти ті, які застрягли в серці,
Вони не мають ритму, яке дає їм серце.

Лиш думка й спокій будуть жити,
Але нового в тім не буде.
Бо всі давно вже, як роботи, списались:
Хтось на металолом, а хтось — на вічний спокій.

Нехай той ритм, що дає серце,
Б’ється до кінця.
Бо то є спокій, то є ти,
То є те, що нам всім так треба.

Низький уклін тобі за все!
Моє улюблене життя.
Я люблю тебе так сильно,