Того ранку всі метушилися більше, ніж зазвичай.
— Швидше, дівчата! До нас сьогодні приїжджають благодійники! — вигукувала вихователька пані Олена.

Усі погляди звернулися до мене.
— Розкажи трохи про себе.
Я ніколи не любила такі моменти.
— Мене звати Евеліна. Мені сімнадцять років. Люблю комп'ютери та програмування.
Один із чоловіків зацікавлено підняв брову.
— Програмування? У такому віці?
— Так.
— І що ти вже вмієш?
Я на секунду задумалася.
Як пояснити людям, що більшість ночей я проводжу за кодом?
— Просто люблю розбиратися, як усе працює.
Чоловік усміхнувся.
— Це хороша навичка.