Темна Спадщина

-Календула..-хмикнула дівчина.-Отруїти мене вздумав?

Рухи дівчини були миттєвими, мов у хижака. Вона відклала келих на мармуровий стіл і, зберігаючи спокійний вигляд, наблизилась впритул. Вона була швидкою, мов тінь, що непомітно ковзає серед інших гостей. Жодного зайвого руху, жодного шуму -.Її рука блискавично схопила за горло молодого чоловіка, з жахливою краваткою.Він задихався, намагався зробити вдих, у його очах майоріла паніка, але було вже пізно. Міра відчувала кожен ритм його серця, що тріпотіло від страху. Її пальці пронизали його груди, як ножі, і безжально вирвали серце. Одним чітким рухом. Ось така швидкоплинна смерть.
Кров заляпала її бліде обличчя, але брюнетка навіть не кліпнула. Серце, що ще мить тому билося, тепер безсило пульсувало в її долоні....