80 191
Анотація до книги "Сьогодні тане сніг"
— Йди! — її подих, відчаєм повний, змушує не рухатися. Очі, такі прозорі, але пусті, дивляться інакше. Наче бачить вона, поки сліпий я. — Йди, прошу тебе! Йди! — По грудях руками б'є.
Обхоплюю, до грудей притискаю, а вона рветься і плаче. Так гірко, так сильно, і так тихо. Зовсім тихо зовні, але занадто сильно всередині. Так само, як хворобливо шепоче: "Я життя твоє зруйную. Я нічого не можу тепер. Одна... Сама. Просто йди! Благаю, йди!!"
Дивлюся у вічі, а вони не пусті, не сліпі вони для мене. Все в них і нічого одночасно. Весь світ, всі тіні і світло все — у погляді сліпої дівчинки. За ним тягне слова, які шепотом лягають на ніжні вуста:
— Тепер я стану твоїми очима...
~ безкоштовно у процесі написання;
~ сліпа героїня і вольовий мужчина;
~ надемоційно і чуттєво.
Обхоплюю, до грудей притискаю, а вона рветься і плаче. Так гірко, так сильно, і так тихо. Зовсім тихо зовні, але занадто сильно всередині. Так само, як хворобливо шепоче: "Я життя твоє зруйную. Я нічого не можу тепер. Одна... Сама. Просто йди! Благаю, йди!!"
Дивлюся у вічі, а вони не пусті, не сліпі вони для мене. Все в них і нічого одночасно. Весь світ, всі тіні і світло все — у погляді сліпої дівчинки. За ним тягне слова, які шепотом лягають на ніжні вуста:
— Тепер я стану твоїми очима...
~ безкоштовно у процесі написання;
~ сліпа героїня і вольовий мужчина;
~ надемоційно і чуттєво.
Зміст книги: 21 глава
184 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже цікава історія,для мене чомусь не така як всі інші..
Навіть перечитувала декілька разів.
Місцями зупиняючись,щоб подумати...
Я теж ніколи не бачила,як сліпі плачуть((((
Дуже гарно написано і описано.
Цікавить,звідки Автор так багато знає про життя сліпих???І де бере натхнення для написання Таких історій?
Дуууууже цікавить продовження,коли ж????
Добрий день, скажіть будь ласка, коли продовження.Розумію у вас, багато роботи,але хоча б дві сторінки,бо не сила вже додумувати,що далі.Всім, гарного дня.
Це дійсно, хвора хтива жінка яка живе лише для себе й так як лиш вона хоче.... Надіюся Софія з Максимом відкрито поговорять....
Дякую Вам Христинко за Ваші творіння))) Я так зачиталась що просто забула подякували Вам)))
Потужний твір!!
Захоплена мовою написання,передачею почуттів і відчуттів.
Як !!! Як можна ТАК писати!!!
Знімаю капелюха,Шановна Авторко ,перед Вашим талантом!!
Філософія переживань,переплетення людських доль....
Дякую!!!
Дай Боже Вам наснаги та творчого хисту,легкого пера!Музу вітання.
Дякую.❤️❤️❤️❤️❤️
П.С.Яка періодичність виходу продовжень? Дякую.
ох Надія не хоче втрачати свою власність, якою користувалась як хотіла і коли хотіла. добре, що відкрилась нарешті її чорна душа. сволота!!! запросити в ресторан сліпу дівчину і принижувати. низько
Реально, як таке міг кохати? Там яду стільки, що труїть все живе навколо себе, просочує грунт та робить його мертвим. І на хворобу не спишеш, і розумом не збагнеш, і виправдань не знайдеш. Пустиш таке в життя, а потім не здихаєшся.
Фууух, встиг.....може, всі крапки над "і" вдасться розставити)
Скільки ж років Максим жив у сліпоті, якщо не бачив яке стерво було поруч з ним))
Догралась. Що хотіла, те і отримає. Надіюсь теперішньому чоловікові вистачить розуму забрати сина.
Дякую
Ну і зміюка ця Надія, маніпулятор,ще така.Спочатку кинула Максима,переключілася на Яна,народила йому дитину,та щось пішло не так,як хотіла.Вирішала повернуть Максима обратно, мабудь коли взнала,що він зустрічається з Софіїю,а після того,як сказав,що кохає її,то зовсім з катушек злитіла,почала ображать дівчіну.Та хвала Господу,що Максим опинився поряд,і як тільки взнав де шукати Софію,то тепер точно не дозволе скривдити її.Як раз все і з'ясується,хто каже правду,а хто бреше.
Як же ж вчасно, прям очна ставка. Що ж тепер стерво заспіває.
Божечко, невже мало на цю дитину випало життєвих випробувань? Дуже боляче за неї. Сподіваюсь, що далі хоч буде вже ситуація покращуватися?
Дякую
Не вийшло... Не повірив!Розчарування... повне... дивне почуття... ні жалю... ні болю... пустота... Як сказав... мрець!Вирішила сама зустрітись... хотіла своїм пафосом роздавити! Не вийшло... І як дізнався? Так вчасно з'явився! Дякую за продочку!) Мирних вихідних!
От і зміюка намалювалась. І як вона про все дізналася, адресу, ім'я. Шкода Софії, де взяти сили впоратися, коли все на початку і немає довіри
Христина Лі Герман, Братєльнік
Два нових розділи чекають на вас, любі!
А я на ваші враження. Спасибі кожному за вподобайки і серденька книзі!)
Надія -таке фантастичне ім'я належить такій огидній людині....
Halyna Shchyrba, На жаль(( Дякую, люба!
Останню надію забирає Надія........
Людмила Андрощук, Іронія в дії.
Спасибі!)
Ох, вмієте читача тримати в напрузі. Тільки пораділа за них, уява намалювала щасливу Софію з маленькою копією своєю, а до них біжить радісний татусь. А тут дзвінок від тещі...
Ira, Так, дуже шкода, бо життя то джунглі. Якщо борешся - ти в них, а якщо опускаєш руки - потрапяєш в зоопарк. Думаю наша дівчинка всім покаже все ж! Дякую!)
Наскільки ж вона токсична - просочує все своїм ядом, просочується скрізь та отруює! Звідкі ж тільки дізналася? Хтось допоміг? Знайшлися співчуваючі за гроші чи по ненависті душевній? Невже Софія послухає та поїде? Від такої отрути Рей не захистить, а Надія нічим не гребує та не звикла зупинятися.
Yuliia, Думаю, це підштовхне й Софію поважати нарешті себе) Дякую!)
Дуже швидко Надія почала діяти, взнала де живе і номер телефону Софії.Не треба Софії нікуди їхати,а треба дочекатися Максима і все з'ясувати.Надія має бажання повернути Максима обратно,та чі захоче він повертатися,хоч вона каже,що син від нього,то це можно перевірити.Я розумію,що Максиму треба негайно в трутитися і захистити Софію від Надії.
Анна Гомма, Звичайно швидко, вона ж втратить свою власність) Спасибі Вам за натхнення!
Так було солодко і п'янко,але ні мало обов'язково, щось трапитися.Хоча,щоб почати нове потрібно розпрощатися з минулим.Ну і розповісти все Софії.Спасибі,авторці,що тішить так часто.Всім, приємних вражень від прочитаного.
Світлана Токарук, Будь ласка!) Насолоджуйтеся!
Не розумію... На що вона сподівається цим дзвінком... розмовою? Розлучити? Так коли він дізнається, то гірше буде тобі! Ницо! Навіщо було розлучатись? Дякую за продочку!
Віра Вікторівна, Як це навіщо розлучатися? Чооловік з птср після смерті дитини, не зацікавлений у ній так, як вона того хоче, теж підтримки потребує, а їй на те... фіолетово, одним словом. Їй гарячі втіхи подавай, щоб очухатися самій від горя. От і трапився Ян. А коли почав оживати Макс, зіграло одне цікаве місце, почесалося і понеслося туди, де на її думку все належить досі їй. От і маємо класику жанру: "ні собі, ні людям") Дякую!)
Знайшла слабку ланку і буде по ній бити, бо Макс на її маніпуляції вже не ведеться. А Максу буде урок - не відмовчуватись, а розказувати.
Дякую
Ната Унсал, Він не може поки. Там реальна травма, і він з нею ніяк впоратися не може. Є надія, що хоч зараз греблю порове) Дякую, люба!)
Найчастіше так і буває. Живеш з людиною роки, любиш, віриш. А потім виявляється, що ти ту людину взагалі не знав.
Дякую
Ната Унсал, Спасибі, люба) Так, золоті слова! Є нова глава. Насолоджуйся!)
Погоджуся з попередніми коментарями дівчаток.
Максим щойно почав оживати, відчувати, дарувати, мріяти, планувати..А стерво, перепрошую, починає свої брудні ігри...
Сили вам, Сніжні♥️
Halyna Shchyrba, Стерво, хм..., спойлер не саме у цій грі)) Буде цікаво. Дякую за натхнення, люба! Є оноалення! Насолоджуйся!
Це, як знущання долі. Надія... Підла, підступна, ненажерлива егоїстка. І це Надія? Це кара якась, а не надія. Суцільні маніпуляції, розрахунок та бажання тягнути - сили, соки, життя. Брати, тільки брати. Рухатися до цілі, руйнуючи та випалюючи. Сподіваюся, що Максим зможе встояти, впоратися, відірвати її від себе та нарешті остаточно позбавитися від неї. Як в казці про джерело з мертвою та живою водою... Дякую, Христино❤️
Yuliia, Я не знаю, як вам вдається так тонко з книги в книгу розгадуавти архетипи сюжетів) Це саме вони - джерела. Живе і мертве. Спасибі Вам за натхнення! Прода на сайті) Насолоджуйтеся!)
Надія думала ,що і теперішнього чоловіка буде мати ,і колишнього .,Ще ніхто на двох стільцях не всидів.А колишня теща ,ще та відьма.Бач Максим винен ,а Надя свята.Він тільки почав відпускати минуле ,знайшов свою Софійку,своє спасіння.
Ldmk, У колишньої тещі донечка - мамина царапинка, свята і ніколи ні в чому не винна. Бо ж найгірші потвори у світі - то чоловіки, які все їм винні: гроші, кохання, себе і весь світ)) Дякую за емоції і натхнення!)) Вже є прода! Насолоди!
а що були якісь стосунки у Наді з Максом після розлучення?; здається вона його тримала на короткому повідку, коли їй було потрібно. а тут, що контроль втратила?
Natasha Volodimirivna, Було декілька разів) Макс про це згадував, коли вона чекала на нього в його квартирі. Тримала швидше не на повідку, а минулим, відчуттям провини, яке йому вселили. А про втрачений контроль вже в розділі Софії) Буде цікаво. Спасибі ❤️
Тобто Іванко його? Невже то правда? І чому вона вирішила саме зараз? Відчула що може його втратити назавжди? Запахло смаженим і вона заворушилась! Невже все ще сподівалась на повернення? То нахрін було заміж виходити??? Дякую за продочку!) Мирної ночі! ☕❤️
Віра Вікторівна, Ох, правда цікава дама?) А мама ще краща))) Про малого тримаю інтригу. Скоро дізнаємося. Спасибі ❤️ Навзаєм ❤️
оце я розумію вечеря.... хочу ще))))))
Лоре Лея, Солодка вечеря)))
Це як дві половинки одного цілого,так зараз Софія і Максим.Ці половинки десь блукали світом і не жили,а так існували,а потім вони зустрілися,бо там на небі виришали з'єднати два одіночества в єдине ціле.Так доля і звела Софію і Максима,при не дуже добрих обставинах,та як вже получілося.Та зараз ці двоє з'єдналися,то мабудь на завжди.
Анна Гомма, Будь ласка ❤️
Нарешті братикові, вкажуть місце.Як у вас виходить чуттєво, ніжно і пристрасно водночас.Дякую за хороший початок тижня.Хай він такий і залишиться.Всім,добра!
Світлана Токарук, Дякую ❤️
Пристрасно... Шалено... Ніжно... Він підняв її на вершину блаженства! Дав зрозуміти і відчути всю його захопленість! Супер!
''Імітуючи статевий акт,
Зриваючись із шепоту на стогін,
Він дотиком - вібруючи у такт,
Ритмічно натискав на її логін…
Оголюючи ніжно ласий стан,
Впиваючись вустами в смуглі груди,
Він слиною орошував цей лан…
Чекаючи покірливої згоди.
Між пальцями стискаючи соски,
Ледь подихом обпалював вершини,
Здіймалися по тілу волоски...
Та пахощі достиглої малини.
Солодка і терпка, мов те вино,
Так мокро відкликалася на ласки,
Він подумки пірнав по саме дно,
Бажаючи відчути хтиві сплески.
Читав її цілунком - між рядків,
По кольору очей з відтінком чаю,
Між стегнами кохав - без зайвих слів,
Наповнюючи пристрастю до краю.''
*Rada Nikolaienko*
Дякую за продочку!) Прода варта очікування!) Мирного дня!☕❤️
Віра Вікторівна, Дуже.... Прямо у ціль ❤️
Гарний розділ.
Серце стискається через її бажання бачити. Шкода її страхів. Буде щастя чи чудо?
Дякую
Nataliya Parfenyuk, Обов'язково буде❤️ Дякую!
Емоції на максимумі...Гаряче, пристрасно, ніжно, чуттєво...
Максим справжній чоловік, який нарешті сам ожив, і дав можливість воскреснути Софії.
Дякую!
Halyna Shchyrba, Я старалася для нас❤️ Дякую, люба!
Дякую за продовження.
Схоже братик піде гуляти. І їй варто поміняти замки в квартирі.
Ната Унсал, Дякую, люба!))
По вашим цитатам, крилатим висловам можна б було окремо написати книгу...
А вчителька з української мови була б безмежно рада великій кількості порівнянь, синонімів, епітетів ...
Дякую за героїв, сюжети, історії в яких розчиняється і не знаєш де реальність, а де казка...жорстока місцями, але з щасливим кінцем...
Марія Гонтарик, Вам дякую за таку високу оцінку!) Буду старатися, розвиватися і рости!
Іноді сліпий більше бачить, аніж зрячий...
Бачить серцем і це багато чого... значить!
Я не зовсім зрозуміла... що значить поцілував наостанок і пішов? Цього вечора чи вирішив зникнути взагалі? Дякую!)
Віра Вікторівна, Цього вечора, звичайно) Спасибі!)
Ви так гарно написали ,я ніби фільм побачила.Ліс ранок і сонце сходить.Так можуть юачитине всі зрячі.Дякую Вам
Ldmk, Стараюся, хоча зараз ще не можу повернутися до повноцінного графіку, на жаль. Дякую!)
Зустріти світанок в лісі та дихати на повні груди лісом, що прокидається поволі... Щастя можливе. Дякую за чудову проду!
Yuliia, Будь ласка!) Дякую за натхнення!
Йой, неймовірна історія!
Хочеться вірити в чудеса. Вони мають врятувати одне одного!
Дякую
Nataliya Parfenyuk, Інакше бути не може!) Будь ласка!)
Добрий день, щось довго немає продовження.Сподіваюся,що в авторки все добре.
Коментар видалено
Перечитую вже вкотре і ніяк не можу дочекатися проди,бо так як автор відчуває свій твір, героїв,сенси вкладені не може ніхто.Спасибі за неймовірну історію,яка чіпляє струни серця і душі.
Світлана Токарук, Дякую) Завтра буде продовження)
Головне зрозуміти і прийняти свої почуття і бажання. У них получилось. Дякую
Ната Унсал, Так, люба❤️ Спасибі❤️
Захоплююча книга! Дякую!
Тамара Шугайло, Будь ласка❤️
Ммммм! Яка смакота! Просто емоційний вибух, дякую❤️
ToriKa Reader, Будь ласка❤️ Емоції - то серце книг))
Він візьме над нею своє ''шефство'') Огорне своєю не розтраченою любов'ю та опікою!) Вона ж, віддасть свою ніжність та подарує впевненість у тому , що він потрібен!
''Ти - мій шанс, я - твоє каяття,
Ми навиворіт склеєні й зшиті...
Крок назустріч у невороття
І холодної безвісті миті...
Ти і я - ніби небо й земля,
Наче сховане в груди бажання,
Моє серце твій пульс вимовля
І сумує в режимі чекання.
Ми говорим й мовчим водночас,
Коли словом не вимовить суті,
Вітер, полум'я й сніг поміж нас,
Поміж нас зойки, тишею скуті,
Кілометри забутих доріг,
Розуміння, прийняття й прозріння,
Моє серце - це твій оберіг,
Твоє серце для мене - спасіння.''
(Марія Мудра)
Дякую за продочку!) Мирного дня!☕❤️
Віра Вікторівна, Спасибі❤️ Вже писала в групі в фб - неймовірні рядки і коментар❤️
Ніжно, до сліз.
Сильна дівчинка-навіть якщо підеш, я тебе побачила...100% правильне, мудре рішення.
Обіймаю та бажаю міцного здоров'я!
Halyna Shchyrba, Дякую, люба❤️ Так, вона для себе вирішила, що це її останній шанс відчути настільки яскраві відчуття. Тому вона й відпустила власні страхи.
Така тендітна та сильна. А він сильний, але був спустошеним, вичавленим. Наче прокинулися. Світ почав сповнюватися теплом, фарбами, сенсами. Дякую ❤️
Yuliia, Будь ласка❤️ Найкращі ліки для людей, як то банально не було, - люди.
Вони просто життєво необхідні один одному - Максим має можливості допомогти та захистити Софію, а вона - залікувати його душевні рани)
Людмила Андрощук, Так, це діє в їх випадку у обидва боки) Але шлях до цього... явно непростий. Особливо для Софії. Дякую ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати