55 087
Анотація до книги "Сьогодні тане сніг"
— Йди! — її подих, відчаєм повний, змушує не рухатися. Очі, такі прозорі, але пусті, дивляться інакше. Наче бачить вона, поки сліпий я. — Йди, прошу тебе! Йди! — По грудях руками б'є.
Обхоплюю, до грудей притискаю, а вона рветься і плаче. Так гірко, так сильно, і так тихо. Зовсім тихо зовні, але занадто сильно всередині. Так само, як хворобливо шепоче: "Я життя твоє зруйную. Я нічого не можу тепер. Одна... Сама. Просто йди! Благаю, йди!!"
Дивлюся у вічі, а вони не пусті, не сліпі вони для мене. Все в них і нічого одночасно. Весь світ, всі тіні і світло все — у погляді сліпої дівчинки. За ним тягне слова, які шепотом лягають на ніжні вуста:
— Тепер я стану твоїми очима...
~ безкоштовно у процесі написання;
~ сліпа героїня і вольовий мужчина;
~ надемоційно і чуттєво.
Обхоплюю, до грудей притискаю, а вона рветься і плаче. Так гірко, так сильно, і так тихо. Зовсім тихо зовні, але занадто сильно всередині. Так само, як хворобливо шепоче: "Я життя твоє зруйную. Я нічого не можу тепер. Одна... Сама. Просто йди! Благаю, йди!!"
Дивлюся у вічі, а вони не пусті, не сліпі вони для мене. Все в них і нічого одночасно. Весь світ, всі тіні і світло все — у погляді сліпої дівчинки. За ним тягне слова, які шепотом лягають на ніжні вуста:
— Тепер я стану твоїми очима...
~ безкоштовно у процесі написання;
~ сліпа героїня і вольовий мужчина;
~ надемоційно і чуттєво.
Зміст книги: 21 глава
171 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДавно вже не читала нічого настільки емоційного і зворушливого. І дуже сподобався стиль написання...
неймовірна історія, особливо запалює теплом фінал) це була шалена пригода, обіймаю))) дякую!
Прийміть мій низький уклін та щиру вдячність
Неймовірна книга! Дякую! І мотивуюча. Нагадування про те, що я маю набагато більше, ніж ціную
Книга чудова, як автор зміг передати всі емоції не зрячої людини?!)) Це просто... Навіть подих затамовувала, щоб не злякати те тендітне почуття. Дякую
Дякую за прекрасну історію. Вона чудова !
Дуже зворушлива історія! Так пізнавально читати і розуміти, який різносторонній наш світ. Дякую авторці і бажаю натхнення та творчих успіхів!
Хто такий Андрій? Хто такий Артем? Начеб то Артем брат. А Андрій?
Antonina Kryl, Дякую і будь ласка ❤️ будуть ще короткі романи)
Дякую за складну, життєву, психологічну історію кохання.
ЩИРО дякую Вам , ХРИСТИНО , за цю неймовірно чисту , ніжну , милу , хвилюючу ІСТОРІЮ. !!!
Прочитала на одному подиху ...
Переживала разом з ГОЛОВНИМИ ГЕРОЯМИ всі їхні болі , печалі , тривоги ,ну , і , звичайно , успіхи і радісні моменти ...
Дякую безмежно , що так щиро , професійно , проникливо описуєте почуття і відчуття людей з обмеженими можливостями...
Окрема подяка за такий хвилюючий ХЕ ...
Удачі і Натхнення Вам , МОЯ ХОРОША !!!
Нехай обов'язково збувається ВСЕ ЗАДУМАНЕ !!!
МИРНОГО НЕБА І ВДЯЧНИХ ЧИТАЧІВ БАЖАЮ ВАМ ВІД ДУШІ !!!
І до нових зустрічей ...
МИРНИХ ДНІВ І НОЧЕЙ ВСІМ НАМ ...
В книзі піднята болюча тема: сліпа людина і суспільство. Нажаль люди дуже жорсткості, як чужі так і рідні( хоча родичі, не завжди рідні), і тварини вірні і надійні супутники! Порівняння кричущі: собака Рей, заради своєї хазяйки ладен на все в тій чи іншій ситуації; і Надія при втраті дитини- зрадила, пішла до іншого, народила дитину, здавалось б живи, а ні!!! тільки в Максима з'являється інша, починає "варити воду" і собі, і Максину, і Яну не дає жити нормально.Описана тема вірності тварини і людини)))
Складна емоційна історія життя, кохання. Головне що хепіенд!!!
Історія дуже ніжна та емоційна. Дякую, що нагадали про складне життя людей зі сліпотою.
Брата звати Андрій чи Артем? У главі, де Надія приходила до Софії додому згадується про Артема, а коли була бійка, то сусідка Андрійка кликала.
Цікава вийшла історія, окреме дякую за хеппі енд. Єдине, що не зрозуміло: брат Андрій чи все таки Артем
Дякую Вам Христю за цю Просто Неймовірно Чуттєву історію боротьби з темрявою двох змучених сердець... які нарешті стали один одному світом))) навіть подружка для Сатани прийшла ))) і плакала й сміялася разом з героями... Натхненням Вас й надалі.
Як я рада за головних героїв,вони заслужили на довге і щасливе життя сповнене коханням.Браво,авторці, однозначно це моя найулюбленіша історія.Спасибі,вам,Христино,за цей шедевр ☺️??
Дуже сильна історія!!!Плакала з першої сторінки...Дякую, за щасливий фінал!!!
Як завжди, неймовірно цікава історія!
Дякую Вам за цю неймовірну історію)))
Неймовірна історія. Я в захваті. Впевнена буду її ще не раз перечитувати. Дуже дякую.
дуже сподобалося!гарна чуттєва історія.дякую.
Крапля... інколи, одна крапля може переповнити нашу чашу терпіння... болю... розчарування... Вона може нас зруйнувати... зламати... добити! Та ця ж крапля може бути і початком чогось нового... прекрасного... світлого... теплого! Крапля любові, може дати початок безкрайньому океану ніжних, теплих та щирих почуттів... Крапля любові, може почати розтоплювати суворе, холодне серце... Крапля любові, може зігріти втомлену загублену душу, зародивши в ній саму ж любов... І така крапля любові є в кожному з нас!) Дякую за таку чуттєву, емоційну, дещо повчальну історію! Мирних вихідних!
"Тільки той, хто бачив темряву, спроможний цінувати світло"!) Що тут можна ще додати? В саме серденько!)))
Як же це гарно, глибоко. Дякую за таку круту історію!
Нехай будь-яка темрява тягнеться до світла, а світло оживляє будь-яку темряву! Дякую! Відчуття неймовірні! Слова - блискавки, що проходять нервами та торкаються серця. Відверто, правдиво, емоційно, чуттєво! Кожна книга залишає таку гаму думок та почуттів, настільки глибоко торкає, що потрібен час, аби вляглося. І тільки після цього тягнешся до нової Вашої історії. Кожна - унікальна та незабутня! Сил та можливостей продовжувати та не зупинятися! Світла та тиші, аби мати можливість чути своїх героїв. Мирного неба, аби всі вони побачили світ і ми змогли насолодитися цим світом!
Дякую за цю неймовірну, емоційну, чуттєву історію кохання! В захваті, як ви майстерно володієте мовою. Книга захоплює та залишається в серці. Радію, що герої разом та щасливі....
Христю, як завжди шалено цікаво і чуттєво! Неймовірно ! Дякую!
Дякую за інтересну історію, дуже емоційну і хвилюючу. Приємно що закінчилося все добре і головні герої щасливі і закохані.
Прекрасна історія, дякую автору)
Після довгої,темної ночі,завжди настає ранок.Я завжди вірю в диво,мабудь так легше жити,так і у випадку Софії та Макса.Дива трапляються,як що в них вірити,так в цьому оповіданні і трапилось,Софія бачить,а ще у них буде маленька дитина,вони кохають і це велике щастя.Дякую Вам Христина за таку емоційну історію,яка дуже зацікавила з самого початку.А ще хочу побажати Вам натхнення і успіху,завжди чудового настрою!!!
Прекрасна, чуттєва, ніжна історія!
Приєднуюсь до всіх вітань та подяк!
Інколи серцем бачиш більше ,ніж очима ,і щасливий той,хто бачить і серцем і очима.
Дякую за чудову книгу ,така щемливо чуттєва ,аж до сліз
Щасливий кінець...
Навіть слів не маю, емоції шкалять...
Потім напишу)
Просто дякую, люба!
Да, сюжет ще той...
Аж не могла дихати, поки читала...
Дякую!
Це моя найулюбленіша книга.Жаль,що так повільно оновлюється.Дякую,за цю неймовірно життєву історію, яка дозволяє нам зрозуміти проблеми людей,які не здатні бачити очима,але тим не менш вони відчувають серцем, багато того, що інші не помічають.Всім, любові і добра.
Коментар видалено
Я невпинно очікую продовження, адже це щось просто неймовірне!!!
Я таку дику ненажерливість відчуваю, коли з'являються нові розділи...
Дякую Вам, що порушили питання людей з обмеженими можливостями. Це справді змусило мене замислитися, раніше якось і не здогадувалась як насправді наше середовище не облаштоване під певні інші потреби.
У головних героїв я закохана, такі вже вони чуттєві, глибокі, пристрасні. Дуже смачно читати описи їхніх відчуттів!
Дякую, чекаю продовження з нетерпінням;)
Дуже цікава історія,для мене чомусь не така як всі інші..
Навіть перечитувала декілька разів.
Місцями зупиняючись,щоб подумати...
Я теж ніколи не бачила,як сліпі плачуть((((
Дуже гарно написано і описано.
Цікавить,звідки Автор так багато знає про життя сліпих???І де бере натхнення для написання Таких історій?
Дуууууже цікавить продовження,коли ж????
Добрий день, скажіть будь ласка, коли продовження.Розумію у вас, багато роботи,але хоча б дві сторінки,бо не сила вже додумувати,що далі.Всім, гарного дня.
Це дійсно, хвора хтива жінка яка живе лише для себе й так як лиш вона хоче.... Надіюся Софія з Максимом відкрито поговорять....
Дякую Вам Христинко за Ваші творіння))) Я так зачиталась що просто забула подякували Вам)))
Потужний твір!!
Захоплена мовою написання,передачею почуттів і відчуттів.
Як !!! Як можна ТАК писати!!!
Знімаю капелюха,Шановна Авторко ,перед Вашим талантом!!
Філософія переживань,переплетення людських доль....
Дякую!!!
Дай Боже Вам наснаги та творчого хисту,легкого пера!Музу вітання.
Дякую.❤️❤️❤️❤️❤️
П.С.Яка періодичність виходу продовжень? Дякую.
ох Надія не хоче втрачати свою власність, якою користувалась як хотіла і коли хотіла. добре, що відкрилась нарешті її чорна душа. сволота!!! запросити в ресторан сліпу дівчину і принижувати. низько
Реально, як таке міг кохати? Там яду стільки, що труїть все живе навколо себе, просочує грунт та робить його мертвим. І на хворобу не спишеш, і розумом не збагнеш, і виправдань не знайдеш. Пустиш таке в життя, а потім не здихаєшся.
Фууух, встиг.....може, всі крапки над "і" вдасться розставити)
Скільки ж років Максим жив у сліпоті, якщо не бачив яке стерво було поруч з ним))
Догралась. Що хотіла, те і отримає. Надіюсь теперішньому чоловікові вистачить розуму забрати сина.
Дякую
Ну і зміюка ця Надія, маніпулятор,ще така.Спочатку кинула Максима,переключілася на Яна,народила йому дитину,та щось пішло не так,як хотіла.Вирішала повернуть Максима обратно, мабудь коли взнала,що він зустрічається з Софіїю,а після того,як сказав,що кохає її,то зовсім з катушек злитіла,почала ображать дівчіну.Та хвала Господу,що Максим опинився поряд,і як тільки взнав де шукати Софію,то тепер точно не дозволе скривдити її.Як раз все і з'ясується,хто каже правду,а хто бреше.
Як же ж вчасно, прям очна ставка. Що ж тепер стерво заспіває.
Божечко, невже мало на цю дитину випало життєвих випробувань? Дуже боляче за неї. Сподіваюсь, що далі хоч буде вже ситуація покращуватися?
Дякую
Не вийшло... Не повірив!Розчарування... повне... дивне почуття... ні жалю... ні болю... пустота... Як сказав... мрець!Вирішила сама зустрітись... хотіла своїм пафосом роздавити! Не вийшло... І як дізнався? Так вчасно з'явився! Дякую за продочку!) Мирних вихідних!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати