Його обличчя... Чисте, бездоганне, ніби зійшов із картини. Образ, який хочеться зіпсувати. Обличчя, яке провокує завдати болю. Саме тому — я завдам.

Ця гра стане болючою для нього. І я насолоджуватимусь кожною її миттю. Його розгубленість, тріщини в усмішці, той момент, коли він зрозуміє, що потрапив у пастку — ось що мене зігріватиме вночі.

І якщо він раптом не захоче — я змушу. Я зламаю його, бо мала на це право в ту мить, коли він увійшов у моє життя без дозволу. Не треба було з’являтися. Не треба було будити те, що я так старанно ховала.