Розмови за вікном

Клята осінь. Місто туману та дощу. Заяложене вікно, краплі, краплі, краплі. Фанні каже, що я нездара. Не здатна собі навіть води налити. А я й не сперечаюсь. Але вона добра, я це точно знаю. Ми з нею вже зо два десятки літ разом. Таааак, мої очі не такі яскраві, а реакція доволі повільна, але я ще досить ого-го. Фанні каже, що не ого-го, а іго-го. Та то вона навмисне, щоб мене позлити.