Пряме попадання 18+

Ще ніколи я не була такою сердитою, як зараз. Узявши м’яч у руки, я без зайвих роздумів запустила його просто йому в голову — щиро, й з максимальною самовіддачею. І, звісно ж, влучила. Бо коли я кидаю — я влучаю.
Удар вийшов чіткий, упевнений і настільки вдалий, що ним цілком можна було б пишатися. Він трохи похитнувся. Мало. Я розраховувала на падіння обличчям униз, бажано з епічним фіналом і зіпсованою противною, але, на жаль, доволі симпатичною фізіономією.
Та ні — він устояв. Повільно повернувся до мене, очі потемніли, погляд такий, ніби зараз активується функція «лазери з очей». На секунду мені навіть стало страшно. Десь глибоко всередині я вже почала шкодувати про свій кидок… рівно до тієї миті, коли його губи розтягнулися в самовдоволеній посмішці.
І тут я зрозуміла: ні, я не шкодую