Просто обійми крилами... 18+

-ти не зможеш мене тут тримати вічність, я колись втечу...- кричу навздогін страшному звірові, який від моїх слів лише посміхається, страшною посмішкою від якої йдуть мурахи по всьому тілі
- янголятко, ти дійсно думаєш, що зможеш звідси втекти?-він підходить до мене промовляючи хриплим голосом, занадто близько, кладе свою руку з довгими кігтями мені на щоку. Мені залишається лише тремтіти від страху, зажмурюючи очі мовчу, а він від цього лише втішається..
-чому мовчиш? М?)-кігтем проводячи по щоці, бере мене за шию і піднявши, я відчуваю що не вистачає повітря та починаю кашляти..через деякий час він кидає мене на підлогу, йде з кімнати, зачиняючи двері на замок...