Привид

– Ти божевільна! Я втомився від твоїх страхів і того, що ти робиш із собою. Живи сама, живи як хочеш!
Син пішов, грюкнувши дверима. Пішов геть, пішов і залишив мене у цьому страшному будинку пруч з лісом. Одну з Ним. Останній час я вже мовчала про Нього. Якщо не бачиш, то не розумієш. Я плачу від страху кожного дня, а ще більше тремчу вночі, коли Він стоїть поряд, похитуючись наче від нічного вітру. Я відчуваю холод, що йде від нього, неможливий пекельний холод, який не переможе ніяка ковдра, якою я намагаюсь захистити себе серед ночі. Іноді я на кілька годин втрачаю свідомість і це мене рятує від виснаження. Але з ранку все починається спочатку - він поряд і мені нікуди від нього подітися. Я не знаю, чого Він хоче від мене, і іноді, пересиливши страх, кричу у відчаї.